П’ята жінка. Хеннинг Манкелль

Чтение книги онлайн.

      – Коли він востаннє говорив із батьком?

      – За кілька днів перед від’їздом до Найробі. Тобто перед запланованим від’їздом. Усе було так, як повелося. Зі слів сина, батько завжди тішився майбутніми подорожами.

      – Про це ми вже чули.

      Валландер передав трубку Анн-Брітт Геґлунд, щоб повідомила колегу про завтрашні збори. Коли вона закінчила розмову, Валландер згадав, що досі не віддав Сведбергові папірця з нотатками про жінку, яка дивно поводилася в пологовому відділенні Істадської лікарні.

      Анн-Брітт поспішала додому, до дітей. Залишившись на самоті, Курт зателефонував батькові й умовився зустрітися з ним завтра, рано-вранці. Той уже видрукував фотографії, які назнімав своєю старосвітською камерою.

      Решту суботнього вечора Валландер підсумовував усе відоме про вбивство Ерікссона. Водночас розмірковував про зникнення Рунфельдта. Тривожився, не знаходив собі місця й ніяк не міг зосередитися.

      Наростало передчуття, що слідство досі топчеться на побережжі чогось дуже великого і важливого.

      І це передчуття не давало ні хвилини спокою.

      На дев’яту вечора втома вже позбавила змоги думати. Відсунувши набік свого записника, він зателефонував дочці. Сигнали лунали в порожнечі. Лінди нема вдома. Тоді Валландер одягнув теплу куртку й вирушив до центру міста, де повечеряв у китайському ресторані. Там було як ніколи людно. Не дивно, сьогодні суботній вечір. Після випитої карафки вина зразу ж заболіла голова. По дорозі додому знову почався дощ.

      Вночі привидівся сон про той страшний щоденник. Немовби Валландер опинився в нестерпній духоті й кромішній темряві, з якої в нього вицілює карабіном Гаральд Берґґрен.