П’ята жінка. Хеннинг Манкелль

Чтение книги онлайн.

      – Зловмисник хотів не просто вбити, – наголосив він, – а ще й завдати болю. Ймовірно, Ерікссон висів на палях доти, доки смерть не звільнила його від мук. Ніхто, крім ворон, його не чув. Мабуть, лікарі згодом скажуть нам, чи довго він мучився.

      Вони йшли далі.

      – Хто ж на таке здатен? – гидливо скривилася Ліза Гольґерссон.

      – Я не знаю. Знаю тільки те, що паскудно почуваюся.

      На межі поля стояли й чекали їх змерзлі два журналісти і фотограф. Валландер привітався. Був знайомий з усіма ними. Запитально глянув на Гольґерссон, вона заперечливо крутнула головою, тож сам Валландер коротко виклав суть справи. Журналісти спробували були розпитувати, але він застережливо підніс руку, і ті відійшли.

      – Маєте репутацію кваліфікованого криміналіста, – похвалила його начальниця. – Цього літа я розпізнала ваші здібності. У Швеції не знайдеться поліційного відділку, в якому не хотіли б бачити вас своїм співробітником.

      Вони зупинилися біля її автомобіля. Відчувалося, що це щира похвала, але Валландер був дуже втомлений і не спромігся на підхожу відповідь.

      – Робіть усе на свій розсуд, – вела далі Гольґерссон. – Якщо чогось потребуватимете, то скажіть, і я відповідно розпоряджуся.

      Валландер кивнув.

      – Побачимося за кілька годин, – відповів він. – Треба виспатися – як вам, так і мені.

      Повернувшись близько другої ночі до своєї квартири на вулиці Маріяґатан, Валландер зготував кілька бутербродів і з’їв їх за кухонним столом. Тоді пішов до спальні й улігся на нерозстелене ліжко. Він наставив будильник на п’яту ранку.