Поклик пращурів. Джек Лондон

Чтение книги онлайн.

      Усі вони дуже стерли лапи. У них не залишилось і краплі жвавості. Собаки важко пересувалися, здригаючись усім тілом та подвоюючи накопичену за день втому. Для них не мало значення нічого, крім смертельної втоми. Це була не та втома, що настає від недовгих і надмірних зусиль, а очуняти від неї можна за кілька годин; ця смертельна втома настає від повільної та тривалої втрати сил упродовж місяців тяжкої праці. У них не залишилося сил для одужання. Вони використали всі свої запаси, до останньої краплі. Кожен м’яз, кожне волокно та клітина відчували втому, смертельну втому. І мали на це причину. Менш як за п’ять місяців собаки пройшли дві з половиною тисячі миль, а останні тисячу вісімсот мали тільки п’ять днів відпочинку. Коли прибули до Скагвея, то ледве не падали. З великими зусиллями натягували посторонки, а на ухилах просто намагалися йти так, щоб не потрапити під сани.

      – Вперед, хворі лапи, – підбадьорював їх погонич, коли вони, хитаючись, ішли головною вулицею Скагвея. – Це вже востаннє. Потім у нас буде довгий відпочинок. Га? Точно. Чудовий довгий відпочинок.

      Погоничі впевнено очікували довгої зупинки. Вони здолали тисячу двісті миль, лише два дні відпочивали і з погляду розуму й загальної справедливості заслужили на паузу, щоб побайдикувати. Однак чоловіків, які помчали на Клондайк, було дуже багато, а коханих, дружин та родичів, які залишилися і не поїхали, – стільки, що пошту перевантажили гори листів; а були ще й офіційні розпорядження. Свіжі партії собак з Гудзо нової затоки мали зайняти місця тих, від кого у дорозі вже не було жодної користі. Цих непотрібних собак треба було позбутися, а оскільки вони небагато важили порівняно з доларами, їх мали продати.

      Минуло три дні, протягом яких Бак і його товариші зрозуміли, наскільки вони втомлені та слабкі. Потім, на ранок четвертого дня, прийшли двоє чоловіків зі Штатів і купили за безцінь їх усіх разом із упряжжю. Ці люди називали один одного Гел і Чарльз. Чарльз був чоловіком середнього віку, блідим, з водянистими очима і хвацько закрученими вусами, що відкривали безсило обвислу губу. Гел – молодик років дев’ятнадцяти або двадцяти, з великим револьвером «кольт» та мисливським ножем, прикріпленим до ременя, напханого набоями. Цей пояс був найпомітнішою його річчю. Він рекламував незрілість Гела – незрілість справжню і невимовну. Обидва чоловіки були явно не на своєму місці, й чому вони вирушили за пригодами на Північ, залишалося таємницею поза людським розумінням.

      Бак почув, як вони торгуються, побачив, як чоловік передав гроші урядовому аґентові, та зрозумів, що шотландець-метис і погоничі поштового потяга йдуть із його життя услід за Перро, Франсуа й іншими, які пішли раніше. Коли Бак разом із друзями прибув до табору нових власників, то побачив, що там панують безлад і бруд, намет наполовину натягнутий, а посуд немитий; також він уздрів жінку. Чоловіки звали її Мерседес. Вона була дружиною Чарльза та сестрою Гела – мила сімейна вечірка.

      Бак боязко спостерігав СКАЧАТЬ