Поклик пращурів. Джек Лондон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ майстерним собакою, а те, що кийок чоловіка у червоному светрі вибив з нього усю сліпу відвагу та необережність, залишивши тільки бажання влади, зробило його небезпечним. Він був, насамперед, хитрим і міг з первісною терплячістю чекати слушного моменту.

      Між ними неминуче мала статися сутичка через владу. Бак хотів цього. Він прагнув цього тому, що то була його природа, тому, що його міцно тримала ця безіменна, незбагненна гордість, яка змушує собак важко працювати до останнього подиху, спокушає весело помирати у запряжці й розриває їхні серця, коли вони виходять із неї. Це був запал Дейва, стернового собаки, Сол-лекса, який тягнув з усіх сил; гордість, що охоплювала їх, коли вони вирушали в дорогу, перетворюючись із невдоволених та похмурих звірюк на вкрай напружених, енергійних й амбітних істот; гордість, що пришпорювала їх увесь день і залишала увечері, дозволяючи їм повертатися до похмурого неспокою та невдоволення. То була гордість, що підтримувала Шпіца і змушувала його бити їздових собак, які робили помилки й вислизали з посторонків або ховалися під час запрягання вранці. Цей самий запал змушував Шпіца боятися Бака як можливого лідера. І той самий запал відчував Бак.

      Владу свого суперника він ставив під загрозу відкрито. Бак ставав між ним та собаками, які ухилялися від роботи та яких він мав карати. І робив це свідомо. Одної ночі трапився сильний снігопад, і вранці Пайк, симулянт, не з’явився. Він надійно сховався у кубельці під снігом. Франсуа кликав його і шукав, але марно. Шпіц не тямився від гніву. Він лютував по всьому табору, принюхуючись і риючи землю в кожному можливому місці, гарчав так страшно, що Пайк почув його й затремтів у сховку.

      Але коли його нарешті розкопали і Шпіц кинувся карати лінивця, Бак з такою самою люттю метнувся між ними. Це було вчинено настільки неочікувано та спритно, що Шпіц відлетів назад і не встояв на ногах. Пайк, який принижено тремтів, набрався мужності від цього відкритого бунту й кинувся на поваленого лідера. Бак, для якого чесна гра стала вже забутим правилом, так само кинувся на Шпіца. Але Франсуа, посміюючись і здійснюючи правосуддя під час інциденту, з усієї сили вперіщив Бака батогом. Це не змогло відволікти пса від поваленого суперника, і тоді у хід пішов товстий кінець батога. Напівоглушений ударом, Бак відлетів назад, і батіг ходив по ньому знову і знову, тимчасом, як Шпіц голосно знущався з Пайка.

      У наступні дні, коли Доусон{12} усе бли́жчав і бли́жчав, Бак продовжував втручатися між Шпіцем та порушниками; але робив це вміло, коли поруч не було Франсуа. Через прихований бунт Бака виникла і почала збільшуватися загальна непокора. Дейв і Соллекс їй не піддались, однак решта запряжки поводилася дедалі гірше. Все йшло абияк. Собаки постійно гризлися та сварилися. Нависала біда, і причиною її став Бак. Через нього Франсуа постійно був заклопотаний, бо весь час боявся смертельної сутички між цими двома псами, яка рано чи пізно мала статися; і не раз уночі звуки сварки й боротьби між іншими собаками витягували СКАЧАТЬ