Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії. Книга перша. Загальний вступ до чистої феноменології. Едмунд Гусерль

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Буття як свідомість і буття як реальність. Принципова відмінність способів споглядання

      Із цих розмислів випливає трансцендентність речі щодо її сприйняття, а також щодо кожного пов’язаного з нею усвідомлення; не лише в тому сенсі, що річ не можна фактично знайти у свідомості як її реальну складову, тут радше йдеться про ейдетичне вбачання загального стану речей: з цілковито безумовною загальністю, тобто необхідністю, річ не може бути дана як реально іманентна в жодному можливому сприйнятті й узагалі в жодному можливому усвідомленні. Отже, постає засадове розрізнення буття як переживання і буття як речі. Регіональній сутності переживання (а надто регіональній специфікації cogitatio) притаманно те, що його можна сприймати в іманентному сприйнятті, а сутності просторової речі – те, що так її сприймати не можна. Якщо, як показує глибша аналіза, сутності кожного давального споглядання речі притаманно те, що завдяки відповідній зміні погляду разом із даною річчю схоплюються інші аналогічні речі даності, скажімо, відокремлювані шари та нижчі рівні конституювання явлення речі – як, наприклад, розмаїті специфікації «візуальних образів речей» – то їх стосується те саме: вони принципово є трансценденціями.

      Перш ніж далі простежувати це протиставлення іманентного і трансцендентного, варто зробити деякі зауваги. Якщо відволіктися від сприйняття, то можна знайти різноманітні інтенційні переживання, які виключають реальну іманентність власних інтенційних об’єктів, хоч би якими зрештою вони були. Звичайно, ми не маємо змішувати цю трансцендентність із тією, про яку нам тут ідеться. Сутності речі як такої, будь-якої реальності у справжньому сенсі, який ми ще маємо прояснити та зафіксувати, «принципово»[27] притаманна нездатність бути іманентно сприйнятою та через це взагалі перебувати у зв’язку переживань. Тому сама річ називається просто трансцендентною. Саме в цьому дається взнаки принципова й найкардинальніша з-поміж тих, що взагалі існують відмінність способів буття, а саме – відмінність між свідомістю та реальністю.

      До цього протиставлення іманентного та трансцендентного додається, як стане зрозумілим із нашого подальшого викладу, принципова відмінність способів даності. Зрештою іманентне сприйняття відрізняється від трансцендентного не лише завдяки тому, що інтенційний предмет, який має характер тілесної самості, в першому разі реально іманентний сприйняттю, а в другому – ні, а насамперед через спосіб даності, сутнісна відмінність якого mutatis mutandis[28] переходить у всі інші репрезентаційні модифікації сприйняття, в паралельні споглядання пригадування та фантазії. Ми сприймаємо річ завдяки тому, що вона «відтінюється» у всіх за певних умов «справжніх» визначенностях, які «трапляються» у сприйнятті. Переживання не відтінюється. Воно не є випадковою подією речі або випадковістю «нашого людського конституювання», яка полягає в тому, що «наше» сприйняття речі може СКАЧАТЬ