Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії. Книга перша. Загальний вступ до чистої феноменології. Едмунд Гусерль

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ коротко кажучи, іманентного (так званого «внутрішнього») сприйняття притаманно те, що це сприйняття і сприйняте утворюють безпосередню єдність, одне конкретне cogitatio. Тут сприймання так містить у собі власний об’єкт, що його можна відокремити від нього лише абстрактно, лише як сутнісно несамостійне. Якщо сприйняте є інтенційним переживанням, як тоді, коли ми рефлексіюємо щодо живого переконання (наприклад, кажучи: я переконаний, що –), тоді ми маємо вкладання одне в одне двох інтенційних переживань, принаймні вище з яких є несамостійним і при цьому не просто фундується на глибшому, а водночас інтенційно до нього звернене.

      Цей вид реального «вкладання» (що насправді є однаковістю) є визначною характеристикою іманентного сприйняття і фундованого на ньому ставлення; в більшості інших випадків бракує іманентного зв’язку інтенційних переживань. Як, наприклад, уже у спогадах про спогади. Пригаданий учорашній спогад не належить до теперішнього спогаду як реальна складова його конкретної єдності. Згідно з власною сутністю теперішній спогад цілком міг би існувати, навіть якби вчорашній направду не існував, але якби останній, якщо він би направду відбувся, разом із ним необхідно належав до того ж самого невпинного потоку переживань, який би континуально поєднував їх завдяки конкретизації переживань. Цілком інакше, вочевидь, відбувається з трансцендентними сприйняттями й з іншими трансцендентно скерованими переживаннями. Сприймання речі не лише не містить саму річ як свою реальну складову, воно також не утворює з нею жодну сутнісну єдність, хоча, звичайно, передбачає її існування. Єдиною визначеною лише власною сутністю переживань єдністю є єдність потоку переживань, або, інакше кажучи, переживання лише з переживаннями може бути поєднаним у ціле, загальна сутність якого охоплює ці переживання і фундується на них. У подальшому викладі це твердження стане яснішим і набуде великого значення.

      § 39. Свідомість і природна дійсність. Погляд «наївної» людини

      Усі сутнісні характеристики переживання та свідомості, які ми виявили, є для нас необхідними першими ступенями для досягнення цілі, яка нас стало веде, а саме – виявлення сутності тієї «чистої» свідомості, яка повинна визначати феноменологічне поле. Наші споглядання були ейдетичними; але окремі одиничні сутності, переживання, елементи потоку переживань, тобто «свідомості», в будь-якому сенсі належали до природного світу як те, що реально відбувається. При цьому ми не полишили ґрунту природної настанови. Індивідуальна свідомість переплетена з природним світом у подвійному сенсі: вона є свідомістю якоїсь людини або тварини і вона або принаймні велика кількість її проявів є усвідомленням цього світу. Що ж означає з огляду на це переплетення з реальним світом те, що свідомість має «власну» сутність, що різні усвідомлення утворюють замкнений, визначений суто цією власною сутністю зв’язок, а саме – зв’язок потоку свідомості? Оскільки тут ми ще можемо розуміти свідомість у настільки широкому сенсі, що він, СКАЧАТЬ