Таємний сад. Фрэнсис Элиза Бёрнетт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ то він був ладен на край світу піти за стебельцем трави для неї, якби вона тільки захотіла. Ніхто й не думав, що вона погодиться одружитися з ним, а вона дала згоду. Люди почали говорити, що це – через його гроші. Але це неправда, неправда… – з глибоким переконанням повторила пані Медлок. – Коли вона померла…

      Мері, сама того не бажаючи, злегка підстрибнула.

      – О! Вона померла! – вигукнула дівчинка. Їй пригадалася колись прочитана французька казка, у якій розповідалося про горбаня та прекрасну принцесу. Мері стало шкода пана Арчибальда Крейвена.

      – Так, вона померла, – зітхнула пані Медлок. – Відтоді він став ще більш дивакуватим. Він багато подорожує, а коли повертається, то замикається в західному крилі будинку й нікого не хоче бачити. Пускає тільки старого Пітчера, який бавив господаря, коли той був ще дитиною, тож добре вивчив його характер.

      Це була дивна історія, немов із книжки. Розповідь пані Медлок нітрохи не підбадьорила Мері. Будинок зі ста кімнатами, і майже всі вони замкнені – будинок на краю вересового поля – все це звучало похмуро. Та навіть сам факт, що будинок стояв біля поля. І горбатий чоловік, який нікого не хоче бачити!

      Дівчинка дивилася у вікно, зціпивши зуби, і їй здалося цілком природним, що в цю хвилину дощ почав бити сірими косими струменями у вікна вагона. Аби ж то була жива та дружина-красуня, вона б осяяла все навколо, як її мама, – своїм щебетом, рухливістю, ходінням з однієї вечірки на іншу в чудових сукнях, на яких «повно мережив». Але її вже не було серед живих.

      – Не сподівайтеся його побачити, він не захоче з вами розмовляти, – попередила пані Медлок. – І не думайте, що з вами хтось захоче розмовляти. Вам треба буде самій гратися і самій про себе піклуватися. Вам скажуть, у які кімнати можна заходити, а у які – ні. Садів там досить. Але не можна ходити по будинку й пхати свого носа, куди не слід. Панові Крейвену це не сподобається.

      – Я зовсім не збираюся нікуди пхати свого носа, – відрізала Мері.

      Утім, несподівано вона перестала співчувати панові Крейвену. Їй спало на думку, що він – неприємна людина і заслужив все те, що з ним сталося. Дівчинка повернулася до вікна, роздивляючись сірі потоки дощу, який, здавалося, ніколи не припиниться. Мері дивилася на них так довго і вперто, доки все перед її очима не стало сірим. Вона заснула.

      Розділ 3. По той бік вересових боліт

      Мері спала дуже довго, а коли прокинулася, біля неї стояв кошик з їжею, який пані Медлок купила на якійсь станції. Там були смажені курчата, холодна яловичина, хліб із маслом і гарячий чай.

      Дощ не вщухав, і всі люди на станціях ходили в блискучих дощовиках. Провідник запалив у вагоні лампи, й пані Медлок взялася спорожнювати кошик, насолоджувалася гарячим чаєм, курятиною та яловичиною. Вона нічогенько підкріпилася й заснула, а, Мері, яка теж доклалася до трапези, довго дивилася на неї та на її капелюх, який сповз на вухо, доки знову не заснула під монотонний шум дощу. А коли знову прокинулася, було вже зовсім темно. Поїзд стояв на станції, а пані СКАЧАТЬ