Собор Паризької Богоматері. Виктор Мари Гюго

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Кізка підняла передню ніжку й стукнула ратичкою один раз по тамбурину. Справді, був перший місяць – січень. Натовп зааплодував.

      – Джалі, – знову спитала дівчина, перевернувши тамбурин другим боком, – яке сьогодні число?

      Джалі підняла позолочену ратичку і вдарила шість разів у тамбурин.

      – Джалі, – провадила далі циганка, знову перевернувши тамбурин, – котра зараз година.

      Кізка вдарила сім разів, і куранти на вежі «Будинку з колонами» зараз же вибили сьому.

      Народ був у захваті.

      – Це чаклунство! – почувся зловісний голос у натовпі. То був голос чоловіка, який не зводив очей з циганки.

      Дівчина затремтіла і обернулась, але оплески заглушили той загрозливий вигук. Вона знову повернулась до кізки.

      – Джалі, як ходить метр Гішар Гран-Ремі, капітан міських стрільців, під час процесії на Стрітення?

      Кізка стала на задні ніжки й почала мекати, пересуваючись так кумедно й поважно, що всі глядачі зайшлися реготом від цієї пародії на святенницьке благочестя капітана стрільців.

      – Джалі, – знову спитала дівчина, підбадьорена дедалі більшим успіхом, – а як виголошує промову королівський прокурор духовного суду метр Жак Шармолю?

      Кізка сіла й замекала, так дивно підкидаючи передні ніжки, що все в ній – поза, рухи, звуки – одразу нагадали Жака Шармолю, бракувало тільки поганої французької i латинської вимови.

      Натовп аплодував щосили.

      – Святотатство! Блюзнірство! – знову почувся голос лисого чоловіка.

      Циганка обернулася.

      – Ах, – промовила вона, – знову цей лихий чоловік.

      Потім, закопиливши нижню губу, дівчина зробила гримасу, як видно, звичну їй, повернулася на каблучку й почала збирати в тамбурин пожертви глядачів.

      Крупні й дрібні срібні монети, ліарди з орлом сипалися дощем. Коли танцюристка підійшла до Гренгуара, він необачно засунув руку в кишеню, й циганка зупинилась.

      – Хай йому чорт! – сказав поет, знайшовши на дні своєї кишені те, що там було, тобто нічого. А молода дівчина все стояла біля нього, дивлячись великими очима, і, простягнувши до нього тамбурин, чекала. Чоло Гренгуара вкрилося великими краплями поту.

      Якби в його кишені були всі скарби Перу, він без вагання віддав би їх танцівниці, але Гренгуар не мав золота Перу, та й самої Америки на той час іще не відкрили.

      Несподіваний випадок виручив його.

      – Ти вшиєшся звідси, єгипетська сарано? – пролунав гострий голос із найтемнішого кутка майдану.

      Дівчина злякано обернулась. То крикнув уже не лисий чоловік, голос був жіночий, нестямний і злий.

      Але той крик, що так налякав циганку, розвеселив юрбу хлопчаків, які вештались по майдану.

      – Це затворниця з Роландової вежі! – закричали вони, нестримно регочучи. – Це лахмітниця СКАЧАТЬ