Весела наука. Фридрих Вильгельм Ницше

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ правда; втім – він падає до вас!

      Йому в над-щасті спокою нема,

      Його над-світло вабить ваша тьма.

48Закон

      На карк почеплено мені

      Годинник на міцній струні:

      Скінчивсь для мене рух зірок,

      І півня спів, і літ хмарок;

      Все, що взивалося щомить,

      Тепер сліпе й глухе мовчить —

      Природи гомін заглушив

      Годинник цоканням стальним.

49Мудрий говорить

      Потрібний людям і сторонній їм,

      Іду шляхом – погожим чи хмурним —

      Однак завжди понад людьми!

50Втрачена голова

      Вона кебету має. Звідкіля?

      Здоровий глузд у когось узяла,

      І голова його з фатальної годинки

      Пішла до дідька…Ні! До жінки!

51Благочесні побажання

      «А нехай би всі ключі

      Разом погубились,

      І, замки ламаючи,

      Відмички прислужились!»

      Так міркує кожна шпичка,

      Котра́ не ключик, а відмичка.

52Писати ногою

      Не тільки руку я вправляю,

      Коли пишу: нога так само —

      То білим аркушем, то плаєм —

      Виписує бадьоро й прямо.

53«Людяне, аж надто людяне». Книга

      Назад несміло й смутно позираєш,

      В майбутньому собі йно довіряєш:

      Орел ти, птахо, сповнена потуги?

      Чи ти Мінерві люба «пугу-пугу»?[10]

54Моєму читачеві

      Міцні щелепи і волячий шлунок —

      Цього бажаю я тобі!

      Здолавши книжку – жорсткий почастунок —

      Мене ти стерпиш далебі!

55Художник реаліст

      «Натурі завжди вірним» клявсь він буть.

      Та як її у рамки взять таку?

      Природи й штрих малий не осягнуть! —

      То він малює те, що до смаку.

      Що до смаку йому? Що здатний втнуть!

56Поетове марнославство

      Клею треба, щоб утримав,

      Деревину сам знайду!

      Вкласти сенс в безглузді рими

      Хто ще зможе до ладу!

57Вибагливий смак

      Якби місце обирати

      Дозволяли нам самим,

      Я обрав би в центрі раю:

      Радше ж – перед ворітьми!

58Кандзюба

      Свавільний вигляд має ніс,

      Над світом ніздрями навис —

      Впав, носороже, долілиць,

      А з тим і гонор твій – беркиць!

      Ми завжди бачимо разом:

      Надмірний гонор, ніс гачком.

59Базгранина

      Перо бабрає, дідько його шквар!

      То я приречений на базгранину? —

      Перо вмочаю сміло в каламар,

      І, знай, СКАЧАТЬ