Lustrum. Роберт Харрис

Чтение книги онлайн.

      – Прошу. Мені дуже приємно.

      – Нічого приємного тут нема, – сказав Катулл.

      – Це неподобство, – промовив Гортензій.

      – Це війна, – заявив Ізаурик. – Саме так, і ніяк по-іншому.

      – Ну, що ж, сумно чути про таке, – сказав Цицерон світським тоном. Він не завжди сприймав їх серйозно. Як і багато хто з заможних старців, ці сприймали найменшу свою незручність як передвісник кінця світу.

      – Вчора трибуни передали Рабірію цю повістку, – Гортензій клацнув пальцями, і його помічник передав Цицерону офіційний документ із великою печаткою.

      Рабірій почув своє ім’я та спитав жалісливим тоном:

      – Я можу поїхати додому?

      – Пізніше, – жорстко відповів Гортензій, і старий схилив голову.

      – Рабірію – повістку? – повторив Цицерон, звертаючи на старого сповнений сумнівів погляд. – А який злочин він міг вчинити?

      Тут хазяїн вголос гучно зачитав документ, аби я міг його записати.

      – Зазначена в документі особа обвинувачується в убивстві трибуна Сатурнія та в порушенні священних меж будівлі Сенату. – Цицерон підняв здивовані очі. – Сатурній? Його ж убили… років сорок тому?

      – Тридцять шість, – поправив Катулл.

      – Катулл точно знає, – додав Ізаурик. – Бо він там був. Так само, як і я.

      – Сатурній! Але й негідник був! Його вбивство – не злочин, а добра справа! – Катулл так виплюнув це ім’я, ніби воно було отрутою, що потрапила йому до рота, і вперив погляд кудись удалечінь, ніби розглядав на стіні храму фреску «Вбивство Сатурнія в будівлі Сенату». – Я бачу його так само виразно, як і тебе, Цицерон. Трибун-популяр в найгіршому сенсі цього слова. Він убив нашого кандидата на посаду консула – і Сенат проголосив його ворогом народу. Після цього від нього навіть плебс відвернувся. Та перш ніж ми змогли його схопити, він з частиною своєї банди забарикадувався на Капітолії. Тоді ми перекрили постачання води. Це була твоя ідея, Ватій.

      – Точно, – від спогадів очі старого генерала заблищали. – Вже тоді я добре знав, як треба вести облогу.

      – Звісно ж, за декілька днів вони здалися, і до суду їх замкнули в будівлі Сенату. Та ми боялися, що їм знов вдасться втекти, тому залізли на дах і почали закидати їх шматками черепиці. Їм не було де сховатися. Вони бігали туди-сюди й верещали, як щури в канаві. Коли Сатурній припинив ворушитися, його вже майже неможливо було впізнати.

      – І що ж, Рабірій разом з вами був там, на даху? – спитав Цицерон. Я підняв очі від записів та подивився на старого – його порожні очі та тремтяча голова не давали повірити, що він міг брати участь у такій розправі.

      – Звісно ж, він там був, – підтвердив Ізаурик. – Нас було людей тридцять. Так, це були славні часи, – він стиснув пальці в ґулястий кулак, – ми були сповнені життєвих соків!

      – Найголовніше, – стомлено промовив Гортензій, який був молодший за всіх своїх компаньйонів СКАЧАТЬ