Айвенго. Вальтер Скотт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ і звичаїв цих племен; до того ж зображення саксів, як пихатих і войовничих вельмож, вочевидь є грубим насильством над історичною правдою.

      Адже сакси вижили саме як простолюдини; щоправда, деякі древні саксонські родини зберегли багатство і владу, але їхнє становище було винятковим порівняно з пригнобленим станом усього народу. На думку автора, якщо він виконає своє завдання, читача має зацікавити це зображення одночасного існування на одній землі двох племен: переможених, з їхніми простими, вільними і грубими звичаями, і переможців, відомих своєю пристрастю до воєнних подвигів, до бойової слави – тобто до всього, що могло зробити їх взірцем лицарства. І ця картина, доповнена описом інших характерів, що були природними для того часу і тієї країни, могла б привабити читача своїм розмаїттям, якби автор, зі свого боку, змалював її досить виразно.

      Однак останнім часом саме Шотландія була, здебільшого, місцем подій так званого історичного роману; і тому передмова містера Лоренса Темплтона[8] є тут вельми доцільною.

      Щодо цієї передмови, то читач повинен дивитися на неї як на висловлення поглядів і задумів автора, який вдався до цієї літературної спроби, не сподіваючись на те, що йому пощастить повною мірою досягти поставленої мети. Навряд чи потрібно зазначати, що він не має наміру видавати містера Темплтона за особу, яка реально існує. Втім нещодавно якийсь анонімний автор зробив спробу написати продовження «Оповідей шинкаря»[9]. У зв’язку з цим можна припустити, що ця посвята вважатиметься такою самою містифікацією і звабить дослідників іти хибним шляхом, змушуючи їх думати, що перед ними – витвір нового шукача успіху.

      Після того як більша частина цього роману була завершена і опублікована, видавці, які вважали, що книжка матиме успіх, не погоджувалися з тим, щоб роман вийшов як анонімний твір. Вони переконували, що книжку не можна позбавляти тієї переваги, якої надає їй авторство творця «Уеверлі». Автор не дуже наполегливо опирався їхнім умовлянням, позаяк він почав думати (разом з доктором Вілером з чудової повісті міс Еджворт «Спритність»[10]), що «хитрощі, додані до хитрощів», можуть покласти край терпінню поблажливої публіки, яка може запідозрити, що автор нехтує її прихильністю. Тому книжка з’явилася просто як один з романів «Уеверлі», і було б невдячно з боку автора не зазначити, що її прийняли так само прихильно, як і попередні його твори.

      Примітки, що можуть допомогти читачеві краще зрозуміти характер єврея, тамплієра, капітана найманців – або, як їх називали, вільних товаришів – та ін., подані у стислій формі, адже будь-які відомості з цієї теми можна знайти у книгах із загальної історії.

      Той епізод роману, що мав успіх у багатьох читачів, автор узяв зі скарбниці старовинних балад. Я маю на увазі зустріч короля з ченцем Туком у домівці цього веселого відлюдника. Сюжет цієї оповіді як такий можна зустріти у всі часи та в усіх народів, що намагаються перевершити СКАЧАТЬ