Айвенго. Вальтер Скотт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ а як митець, що створив у романі панорамний художній образ англійського Середньовіччя, по-своєму переконливий i правдивий.

Наталія Білик

      Передмова

      Досі автор «Уеверлі»[1] мав незмінний успіх у читачів і його можна було справедливо вважати улюбленцем долі в обраній ним галузі літератури. Проте зрозуміло, що прихильність читацької публіки, яка надміру часто бачить його ім’я на сторінках книг, рано чи пізно могла згаснути. Раніше автор звертався до шотландських звичаїв, шотландського діалекту і шотландських характерів, щоб надати своїм творам якоїсь новизни; проте така однобічність, безперечно, врешті-решт мала призвести до одноманітності та повторень і змусити читача заговорити мовою Едвіна[2] з «Повісті» Парнелла:

      На цьому баєчці кінець!

      Хоч ти завзятий брехунець,

      Та язика припни!

      Ніщо не може бути більш небезпечним для репутації професора образотворчих мистецтв і музики (звичайно, якщо він здатний цього уникнути), аніж надане йому довічне звання митця-маньєриста[3] або думка, що він може бути митцем лише в одній і дуже вузькій галузі. Публіка взагалі схильна вважати, що митець, який здобув її похвалу за одну оригінальну композицію, саме завдяки своєму таланту не здатний звернутися до інших тем. Публіка несхвально ставиться до тих, хто її розважає, коли вони намагаються урізноманітнити у свої засоби творчості; це видно з нищівних суджень, що лунають на адресу акторів або художників, коли вони наважуються спробувати себе в новій галузі, аби розсунути обрії своєї мистецької царини.

      У такому погляді є частка правди, як і в усіх загальноприйнятих поглядах. У театрі нерідко буває, що актор, наділений відповідною зовнішністю для виконання комедійних ролей, саме через це позбавлений надії на успіх у трагедії. Так само і в живописі або в літературі художник чи поет нерідко володіє лише обмеженим набором зображувальних засобів і способів передачі настрою, що, відповідно, обмежує і вибір предметів, які змальовуються. Проте набагато частіше ті обдарування, що привели людину до успіху в одній галузі, дарують їй успіх і в інших. Це значно більшою мірою стосується театру, ніж літератури, оскільки тут автор не обмежений у своїх пошуках ні рисами свого обличчя, ні статурою, ні таким способом тримати пензель, що відповідає лише певному набору сюжетів.

      Можливо, ці роздуми неправильні; проте, у всякому разі, автор відчував, що коли б він обмежився шотландськими темами, то повинен був би не лише набриднути читачам, але й зменшити ті можливості, якими він володіє для розважання публіки. В країні, де панує освіта, де люди щомісяця мають змогу насолоджуватися плодами творчості багатьох талантів, – нова тема, яку автору пощастило здибати, подібна до джерела в пустелі:

      Благословляючи долю, щастя в ньому вбачають.[4]

      Проте СКАЧАТЬ