Смерть Юди. Роман Іваничук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ і аж тепер зрозумів, що Месія навіть не бачив натовпу: нічого не бачив, поки не уздрів наруги над святинею і збагнув ту глибину прірви, в яку безслідно канув людський дух.

      Розгніваний посланець Господній підвів караючу десницю й із затиснутим у долоні батогом кинувся до столів. Він перевертав їх, зсував руками крам на долівку й шмагав торгівців по головах і спинах; Ісус був один, а крамарів сотні, і що їм було зім’яти, побити, вбити напасника, та вони втікали стрімголов із притвору, пройняті несусвітним страхом – Месія карає! – і доганяв їх громовий голос мужа, з якого заговорив Бог:

      – Се мій дім молитви, а ви зробили з нього вертеп розбишак!

      І тут пролунав за балюстрадою, де належало стояти жінкам, голос. То заговорила Божа жінка Анна, яка щойно вкинула в карнавку все, що мала – дві лепти на пахучу оливу для Месії, знала ж бо, що помре він на хресті: хай вкладуть його, намащеного пахощами, до святого гробу… Божа жінка Анна простояла тут мовчки з дитинства, а нині вперше заговорила про те, що правдиво знала тільки вона. А знала, що Ісус – Син Божий, ще відтоді, як Богородиця восьмого дня після народження Ісуса принесла немовля до храму, щоб представити його перед Господом і за п’ять шекелів відправити над ним обряд обрізання. Ніхто б і не помітив матері з дитиною, якби не старий Симеон, який усе життя простояв у храмі, чекаючи утіхи для Ізраїля: він упізнав у дитяті Месію в той момент, коли могель звершив акт обрізання – по крику немовляти впізнав і сказав урочисто, а слова ці чула Анна: «Нині, Владико, можеш відпустити слугу свого в мирі, бо мої очі бачили Спасителя – світло на просвіту поганам і на славу ізраїльського люду». Того дня помер старий Симеон, і знала тайну немовляти лише Божа жінка Анна, яка нині вперше заговорила, впізнавши в розгніваному Ісусові Месію:

      – Це Син Божий, і поклоніться йому, народи!

      Проте народ мовчав, і було це передгрозове мовчання. Остигли враз захоплення і екзальтація – люди прийшли сюди не для поклонів, а за порятунком: ось увійшли у двір храму римські леґіонери – варвари осквернили своєю присутністю святиню, і ніхто не наважується вигнати їх; а ти, посланцю небесний, проганяєш ні в чому не повинних крамарів й не бачиш і бачити не хочеш ні леґіонерів, ні пекла на землі – Царство Боже заступило тобі зір!..

      Я подумав у цю мить про Йоана Хрестителя: саме нині вперше відлунився б його голос, який досі звучав серед людської пустелі. Та його немає, він у тюрмі… І ніби у відповідь на мою перелітну думку хтось у юрбі загорланив пропитим хриплим голосом:

      – Хрестителя вбили в Тиверіяді! Ірод Антипа подав його голову на тарілці розпусній Сальомеї!

      Викрикнув ці слова чорний чоловік без сорочки, волохатий і брудний, який вихопився з юрби і став перед народом.

      – Варавва… Варавва! – заталанів народ стривожено: був це покидьок, знайдений у пустелі, безродний байстрюк, приречений на СКАЧАТЬ