Посол Царя Царів. Орест Сандомирський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      За кораблями йшли три джонки, призначені для перевезення законтрактованих. Життя й робота батраків на плантаціях Формози були нелегкими, проте від охочих працювати не було відбою – в Китаї один за другим ішли голодні роки, більше того – центральні та південні провінції були охоплені жахливою селянською війною. На півдні було більш-менш спокійно. Більш-менш…

      Ще вночі я зрозумів, чому паління тютюну так швидко розповсюдилося саме серед моряків, тому і собі засмоктав люльку. Сказати, що каравела смерділа, – все одно, що назвати чуму грипом. Відомо, що дерев’яні кораблі смолили. Проте не всі знають, що під загальним терміном «смола» малася на увазі не чиста речовина, а суміш з різноманітними домішками: могли додавати дьоготь, сірку, топлене сало та ще багато чого – компоненти підбиралися залежно від призначення для різних частин корабля. І все тхне! Хоча на кораблі і був гальюн[4], із нього навіть було виведено бамбукову трубу за борт, але європейці часто-густо відливали просто на палубі, тож усе протікало у трюм. До речі, якщо ви колись замилуєтеся закоханими, які стоятимуть на носі корабля, пригадайте, що з обох боків бугшприту[5] якраз і будували гальюни, що на вигляд були дуже схожими на звичайні сільські…

      – Інь! – несподівано заволав хтось із китайців.

      Я не знав значення цього слова, а той «інь», який пара до «янь», тут явно був доречним, оскільки навіть вимовлявся інакше, хоча місцевою китайською говіркою я так-сяк володів. Китайці один за одним почали падати на коліна, вказуючи руками кудись вперед:

      – Інь!

      – Ні, лун!

      – Літає – значить інь!

      – Лун теж літає!

      – Доннерветер! – вилаявся лейтенант Оле Лунстрем (різноплемінні найманці кампанії розмовляють нижненімецькою мовою). – Це таки дракон! А я не вірив!

      – Може, просто великий птах?

      – До тієї скелі, над якою він кружляє, рівно дві милі. Уявляєш, якого він розміру, якщо ми його побачили?

      Дракон (птеродактиль?) покружляв і полетів у протилежному від нас напрямку. А я замислився: чи була випадковою ця поява тварини? Знову і знову лізуть у голову непрості питання… Найперше з них: кого передала Клаусові та невідома людина? Мартіна фон Хальм (припустимо, ім’я справжнє) чи тіло, куди збиралися вмістити попаданця[6]?

      Два роки тому

      Клаусе, я хочу дещо спитати в тебе… З першого дня хотів, але з уст малюка це питання прозвучало б доволі дивно.

      – Та людина, яка платить тобі за мене – вона ж повинна тебе знати, так?

      – Ще й як добре знати! Гадаєш, я про це не думав? Та майже щодня! І взагалі про твою історію… Найімовірніше, що ти – бастард. Тим більше, в обличчі твоєму, вибач, є щось азійське. Але бастардів ніхто не соромиться, а надто тут, у колоніях. Він обвів поглядом двір, де гралися його бастарди, народжені від китаянок.

      – До того ж дуже дивно… СКАЧАТЬ