Щось більше за нас. Владимир Винниченко

Чтение книги онлайн.

      – Ні, паничу, шесть; я бил шесть дньов.

      «О, знов: “бил”, “дньов!”» – подумав Вася.

      – Як же шість? Тут записано п’ять, – подивився Вася в книжку, – ну, так! Трохим Нужний п’ять день. Як же так?

      – Та, мабуть, паничу, забили записать, а я шесть дньов бил. Ось даже спросітє у кого вам буде завгодно…

      «Ох, як коверкають, ох, як коверкають», – з мукою думав Вася і, не розбираючи вже, давав стільки, скільки йому казали, не забуваючи кожному всунути книжечку.

      – Ану, ви, чорняві на три пальці під носом… Розступіться, дайте дорогу!

      – Еге ж, який проворний, підожди трохи!

      – Та мені ніколи.

      – Ну, а ти ж бачиш, що ми танцюємо, потанцюй і ти.

      – Та їй-богу, ніколи. Мене панич швидко рощитають.

      – Шо там таке? – спитав Вася, рощитуючи вже дівчат.

      – Та парубок хоче рощот…

      – А як його звуть?

      – Корній Буряк. Буряк! – крикнув парубок.

      – За тиждень?

      – Тиждень.

      – Ну, йди, бери!

      – А книжка ж нащо, паничу?

      – Прочитаєш завтра! – одвітив Вася і нахилився до грошей.

      Парубок подивився на книжку, на дівчат, здвигнув плечима і, протовпившись, побіг за чоловіками, що сходили вже на греблю.

      – Ну, й чудасія! – крикнув він, наздогнавши їх. – На придачу книжка!

      – І тобі? – спитали декотрі.

      – І вам хіба дав?

      – Дав.

      – Тю! Навіщо ж це?

      – Ану, яка в тебе… «Від чо-о-го вме-р-ла Ме-ла-ся». І в мене така. Що ж це за знак?

      – Може, це… що-небудь…. таке… – покрутив пальцем коло лоба Семен Нужний. – Розумне!

      – Буде тобі розумне, – похмуро кинув Трохим, – як побачить становий!

      – Ну да!

      – От тобі й «ну да»! Хіба не пам’ятаєш, що було торік Карачівському вчителеві, як знайшли у нього книжки?

      – Та то ж багато… А в мене одна.

      – То все одно… Не бійся, якби що путнє, не давав би він даром… Кумедний, кумедний, а такого москаля підвезе, що… знатимем…

      – Та де там! – вмішався Галка. – Хіба такий що зробить? Забавляється прямо з жиру та й годі! Він плохий! Ти ж чув, що він сьогодні говорив: «Я, каже, хочу з вами жити, як брат з братами. Я, каже, раз у раз можу і хочу бути вам у пригоді».

      – Аякже! – вір йому! Говорити все можна.

      – А що то він щось за якесь «просвіщеніє» казав. Усе щось «просвіщеніє» та «просвіщеніє»?

      – Та дурний!

      – Хто?

      – Та хоч би й панич. Меле, меле… Тут їсти аж душа болить, а він щось базіка… Хоч би вже в школу їхав скоріше.

      – Та він, кажуть, уже не поїде в школу, хазяйнувати буде. Та за Галькою бігати…

      – Та ну?

      – Побий мене Бог!

      – Ну, й дурний. Попав дівку, катає її на шарабанах, дарує хустки, вчить СКАЧАТЬ