Щось більше за нас. Владимир Винниченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ її очі, пройшла перед очима його кімната, і тут же чогось згадалась мати, її веселий глум, цікавий малюнок, ідеї… Вася опам’ятувався.

      – Так пішла б? – знов спитав він і трохи відсунувся.

      – Пішла б… – важко дихаючи, прошепотіла Галя.

      – Сьогодні? Зараз?

      – Зараз…

      – І не побоялась?

      – Чого?

      – Батька, людей?

      – Пхи!

      – А сором? А… що ж потім?

      – Клопоти. Зате поживу!

      І знову Галя припала, знов пахнуло на Васю пеклом кохання, знов стан перегнувся, захвилювався, але Вася здержався, знов відсунувся і тихо почав:

      – Ні, Галю… Я не хочу брати на себе гріха… Не хочу… бо люблю тебе… Вір, Галю, що той, которий буде збивати тебе на таке і буде казати, що любить, бреше. Бреше, бо не ти йому потрібна, а тіло твоє…

      Галя подивилась на нього, зітхнула, відсунулась і нахилила голову.

      – Ти думаєш, чого я тебе люблю? Чого? – нахилився до неї Вася.

      Галя мовчала.

      – Того, що ти чиста, нетронута… Хіба б я тебе любив, якби ти була «такою»? Ніколи! А що було б, якби ти пішла до мене? Сором, глум… Ну, покохались, а там… Прийшлось би… Та що говорити… Зробилась би такою, як ті, що їх купують на одну ніч. Фі, гидко! І ти, ти, така хороша, мила, була б такою? І я винен? Ні! Рік тому назад я б цього не сказав, а тепер… Знаєш, Галю, я тепер зовсім інший… Тепер я не можу згубити тебе… Краще виходь заміж, хіба таки не найдеться чоловіка на селі до вподоби тобі? Краще ж чесно жити, ніж бути… шлюхою. Приємно б тобі було, якби тебе назвав хто шлюхою? Га?

      – Нехай би спробував! – криво всміхалась Галя, піднявши голову, але зараз же нижче нахилила її й змовкла.

      – Ото ж то! – зрадів Вася. – Сама знаєш… Але ти не знаєш, які гидкі вони… Господи! І ти була б такою?..

      Галя мовчала. Помовчав трохи й Вася і знов почав:

      – Хіба вони живуть?.. Що з того, що в них є гроші, одежа… А є в них радість коли? А сором? Та що одежа? Он, ходжу ж я в простій сорочці й нічого… А гроші?.. Тьфу та й годі… Зате настає старість, вони зостаються сами, кожний плює на них, там голод, холод… І ти б хотіла цього?

      Галя мовчала.

      – Ні, не варт купувати таке добро ціною якого б не було кохання… І ніколи я не візьму на свою душу такого гріха; і тебе прошу, Галю, як буду я як-небудь… коли… так… розпалюсь – словом, забудусь, ти здержуй мене…

      – Чудні ви, паничу, – зітхнула Галя і встала.

      – Куди ж ти? Постій, ще рано…

      – Ні, час додому, спати вже хочеться, – з холодком у голосі одвітила Галя і потягнулась. Вася теж устав, обняв її і пригорнув до себе, шепочучи:

      – Хіба не краще без «того» кохатись? Хіба не мило так… Дивись: місяць, зорі… скрізь так гарно… Сам Бог тепер дивиться на нас…

      – Чудні ви… – всміхнулась Галя і, потихеньку відвівши від стану його руку, промовила:

      – Ну, час уже… Ви не проводжайте мене додому, а то парубки і так СКАЧАТЬ