Латочка з Країни Оз. Лаймен Фрэнк Баум

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ руки, і Латочка. Скляний Кіт своєю чергою сховався під столом. Тож Каменеформ потрапив тільки на Марголотту й дядька Нанкі. Чари спрацювала миттєво: живі істоти перетворилися на мармурові статуї.

      Оджо відштовхнув Латочку і підбіг до дядька Нанкі – свого єдиного друга й захисника. Та, схопивши його за руку, відчув тільки холод і твердість. На мармур перетворилася і його довга борода. Кривий Чаклун у розпачі бігав по кімнаті. Він благав дружину пробачити його, відповісти йому, знову повернутися до життя.

      Латочка швидко отямилася від переляку і з цікавістю почала роздивлятися все, що її оточувало. Помітивши дзеркало, вона з подивом втупилась у нього, вивчаючи свою незвичайну зовнішність – очі-гудзики, зуби-намистинки, кирпатий ніс. Потім, звертаючись до свого зображення, продекламувала:

      Що за леді без краплі смаку?

      Хто це ховається там?

      Не вистачає одного стрибка –

      Агов!

      Найстрокатіша з дам!

      Вона вклонилася, і її зображення теж вклонилося. Потім весело розсміялася, після чого Скляний Кіт виповз з-під столу і сказав:

      – Мене не дивує твій сміх над собою. Ти згодна, що маєш жахливий вигляд?

      – Жахливий? – здивувалася Латочка. – Та я просто чарівність! Я – дивина, а отже, єдина серед свого роду! У світі багато загадкових, безглуздих, смішних унікальних істот, але я, мабуть, найцікавіша з них усіх! Тільки бідоласі Марголотті могло спасти на думку створити таку дивну істоту. Але я тішуся, дуже тішуся, що я – це я і ні на кого не схожа.

      – Помовч! – крикнув Чаклун. – Помовч і дай мені зібратися з думками. Інакше я просто збожеволію.

      – Тьху, я втомився грати цей марш, – заговорив Грамофон через трубу різким, скрипливим голосом. – Якщо ти не заперечуєш, друже Піпт, я трохи перепочину!

      Кривий Чаклун похмуро втупився на музичний ящик.

      – Яке невезіння! – гірко вигукнув він. – Живильний Порошок потрапив на Грамофон.

      Він підійшов до нього й побачив, що золота баночка з заповітним Порошком перекинулася над Грамофоном, просипавши увесь свій дорогоцінний уміст на нього. Тепер Грамофон ожив і почав пританцьовувати, тупаючи ніжками столика, до якого був прикріплений. Це дриґання так розлютило доктора, що він пхнув занадто веселу машину в куток і притиснув її лавкою.

      – Від тебе й раніше не було спокою, – гірко промовив Кривий Чаклун. – Але живий Грамофон здатний звести з розуму всіх нормальних людей у Країні Оз.

      – Попрошу без образ! – озвався Грамофон. – Ти ж сам мене оживив, старий! Я тут ні до чого.

      – Так, наробили ви справ, докторе Піпте, – презирливо завважив Кіт.

      – Я не скаржуся, – сказала Латочка і стала весело кружляти по кімнаті.

      – Це все я винен, – сказав мало не плачучи Оджо, вражений долею дядька Нанкі. – Мене недарма кличуть Невдахою.

      – Що за нісенітниця, хлопче! – весело вигукнула Латочка. – Якщо в тебе є розум, СКАЧАТЬ