Задіґ, або Талан. Вольтер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ rel="nofollow" href="#n_42" type="note">[42] і кожен візир[43] міг мати свою думку, не викликаючи його гніву. Коли він розв'язував якусь справу, то не він її вирішував, а закон, але коли закон був надто суворий, він його пом'якшував. Коли ж бракувало законів, його правосуддя вимагало, щоб корилися законам Зороастровим.

      Це від нього успадкували народи велике правило, що краще зважитися звільнити одного винуватця, ніж засудити одного невинного. Він думав, що закон зроблено на допомогу громадянам тією самою мірою, що й на острах. Його головний талан полягав у тому, що він умів з'ясовувати істину, тоді як переважно всі люди намагаються її затьмарити. З перших же днів свого порядкування він почав користуватися з цього талану.

      Один визначний вавилонський купець помер в Індії; своїми спадкоємцями він зробив двох синів з тим, що вони одержать рівні частки по тому, як віддадуть заміж свою сестру. Та він полишив ще подарунок у тридцять тисяч золотих монет тому з двох синів, про якого вирішать, що той більше його любить. Старший збудував йому гробницю, другий додав частину своєї спадщини до сестриного посагу. Всі говорили: «Старший більше любить свого батька, а менший – любить свою сестру, отже, це старшому належать тридцять тисяч золотих». Задіґ звелів привести їх обох по черзі. Старшому він сказав:

      – Ваш батько не помер, він одужав і повертається до Вавилона.

      – Хвала Богові! – відповів молодик. – Тільки ця гробниця коштувала мені дорогенько.

      Потім Задіґ сказав те саме меншому.

      – Хвала Богові, – відповів той. – Я поверну батькові все, що маю, але хотів би, щоб він лишив сестрі те, що я їй дав.

      – Нічого ви не повернете, – сказав Задіґ, – а ще одержите тридцять тисяч золотих, бо ви дужче любите свого батька.

      Одна дуже багата дівчина дала двом магам обіцянку одружитися і по тому, як кілька місяців брала уроки в одного й другого, вона побачила, що вагітна. Ті обидва хотіли з нею одружитися.

      – Я візьму за чоловіка того з двох, – сказала вона, – хто дав мені можливість подарувати імперії громадянина.

      – Це я зробив цей прекрасний вчинок, – сказав один.

      – Це я маю таку заслугу, – сказав другий.

      – Гаразд, – відповіла вона, – я визнаю за батька дитини того, хто зможе дати їй краще виховання.

      Вона народила сина. Кожен із магів хотів його виховувати. Із справою подалися до Задіґа. Він звелів прийти обом магам.

      – Чого навчатимеш ти свого вихованця? – опитав він першого.

      – Я навчу його, – сказав учений, – восьми частин красномовства,[44] діалектики, астрології, демономанії;[45] поясню, що таке субстанція й випадок,[46] абстрактне й конкретне, монади й неперевизначена гармонія.[47]

      – А я, – сказав другий, – дбатиму, щоб він був справедливий і гідний мати друзів.

      Задіґ виголосив:

      – Чи ти батько дитині, чи ні, – але ти одружишся з матір'ю.

СКАЧАТЬ