Підпори суспільства. Генрик Ибсен

Чтение книги онлайн.

      Лона. Чи це я? Так, присягаюсь, це я. Можете мене обняти, не соромтесь.

      Гільмар. Ух! Ух!

      Б етті. І ти тепер приїхала сюди, як…

      Бернік. І збираєшся виступати прилюдно?

      Лона. Виступати? Як виступати?

      Бернік. Я гадав… у цирку…

      Лона. Ха-ха-ха! Та ти при розумі, зятю? Ти думаєш, я з трупи наїзників? Ні, я хоч і перепробувала всякої всячини, і по-всякому дуріла…

      Фру Руммель. Гм!

      Лона…але наїзницею не бувала.

      Бернік. Виходить, все-таки не…

      Бетті. Ох, слава Богу!

      Лона. Ні, ми приїхали самі по собі, як і інші добрі люди; правда, другим класом, але до цього нам не звикати.

      Бетті. Ти кажеш: м и?

      Бернік (зробивши крок до Лони). Хто це ми?

      Лона. Розуміється, я з хлопчиськом.

      Усі дами. З хлопчиськом?

      Гільмар. Як?!

      Рерлун. Ну, скажу я вам!

      Бетті. Що ти говориш, Лоно?

      Лона. Розуміється, я кажу про Джона, у мене ж немає іншого хлопчиська, опріч Джона, або Йогана, як ви його тут кликали.

      Бетті. Йоган!..

      Фру Руммель (тихо до фру Люнге). Безпутний брат!

      Бернік (повільно). Йоган з тобою?

      Лона. Так, звичайно; хіба я поїхала б без нього? Але у вас у всіх такі смутні обличчя, сидите в темряві, шиєте щось біле… Чи не помер хтось із рідних?

      Рерлун. Добродійко, перед вами гурток для врятування морально зіпсованих…

      Лона (стиха). Що ви кажете? Ці симпатичні, скромні дами?…

      Фру Руммель. Ну, це, скажу я вам!..

      Лона. А, розумію, розумію!.. Чорт забирай, та це ж фру Руммель! А ось і фру Голт! Так, ми з вами з тих часів не помолодшали… Але послухайте, друзі мої, нехай морально зіпсовані тепер трошки почекають, вони не стануть від цього гіршими. В таку радісну годину…

      Рерлун. Година повернення не завжди година радощів.

      Лона. О-о? Ви так тлумачите Біблію, пане пастор?

      Рерлун. Я не пастор.

      Лона. Ну, то, певно, будете ним. Але – фе-фе-фе! – якою гниллю тхне від цієї «моральної» білизни! Ніби від савана. Я, бачите, звикла до свіжого повітря прерій.

      Бернік (витираючи лоб). Так, справді, тут щось душно.

      Лона. Почекай, почекай; ось зараз виберемось із склепу. (Розсуваючи завіси.) Нехай мій хлопчисько покажеться при повному освітленні. Ось покажу я вам молодця – перший сорт!

      Гільмар. Ух!

      Лона (розчиняє двері й вікна). Дайте йому тільки спершу почиститися в готелі. На пароплаві замурзався, як свиня.

      Гільмар. Ух! Ух!

      Лона. «Ух!» Та це ж… (Звертаючись до інших і вказуючи пальцем на Гільмара.) Він усе ще тут швендяє та ухає?

      Гільмар. Я не швендяю, я лікуюсь…

      Рерлун. Гм, добродійко, я не думаю…

      Лона (побачивши Улафа). Це твій, Бетті? Дай-но лапу, хлопче! Чи ти боїшся своєї старої, бридкої тітки?

      Рерлун (беручи СКАЧАТЬ