Підпори суспільства. Генрик Ибсен

Чтение книги онлайн.

      Рерлун. Які такі?

      Діна. Такі пристойні й високоморальні люди.

      Рерлун. Ви це несерйозно, Діно.

      Діна. Ви прекрасно розумієте, як це серйозно з мого боку. Гільду й Нетту щодня приводять сюди, щоб вони служили мені за приклад. Але мені ніколи не стати такою зразковою. Та я й не хочу бути такою. О, тільки б мені вирватися звідси, – я певна, я стала б справжньою людиною.

      Рерлун. Ви й так людина хороша, дорога Діно.

      Діна. А яка мені з цього користь тут?

      Рерлун. Значить, поїхати звідси… Ви серйозно думаєте про це?

      Діна. Я б і одного дня тут не залишилась, якби не було вас.

      Рерлун. Скажіть мені, Діно, чому, власне, ви так охоче буваєте зі мною?

      Діна. Тому що ви вчите мене багато чого прекрасного.

      Рерлун. Прекрасного? Ви звете прекрасним те, чого я можу навчити вас?

      Діна. Так. Або, вірніше, ви не вчите мене, але, коли я слухаю вас, мені відкривається так багато прекрасного.

      Рерлун. Як ви це розумієте – що таке прекрасне?

      Діна. От ніколи про це не думала.

      Рерлун. Так подумайте зараз. У чому ж, по-вашому, прекрасне?

      Діна. Прекрасне – це величне… і дуже далеке…

      Рерлун. Гм… Дорога Діно, я так щиро заклопотаний вашою долею.

      Діна. І тільки?

      Рерлун. Ви ж, звичайно, знаєте, як безмежно ви мені дорогі…

      Діна. Якби на моєму місці була Гільда чи Нетта, ви не боялися б, щоб це помітили інші.

      Рерлун. Ах, Діно, вам важко судити про тисячі обставин, які… Коли людина поставлена на сторожі моральних підвалин суспільства, в якому вона живе, то… потрібна особлива обережність. Коли б я тільки був певний, що мої наміри правильно витлумачать… Ну, та це байдуже… Ви потребуєте допомоги, і вам за всяку ціну треба допомогти, Діно. Чи згодні ви… коли я прийду… коли обставини дозволять мені прийти і сказати вам: ось вам моя рука, – ви приймете її і будете моєю дружиною? Ви даєте мені слово, Діно?

      Діна. Так.

      Рерлун. Дякую, дякую! Адже і для мене… О Діло, ви для мене така дорога! Цить!.. Іде хтось. Діло, заради мене, ідіть до них.

      Діна виходить на терасу до кофейного столу.

      З лівого боку, з кабінету виходять Руммель, Санстад, Вігелан і, нарешті, Бернік з купою паперів у руках.

      Бернік. Ну, значить, справа вирішена.

      Вігелан. Так, отже, з Богом.

      Руммель. Вирішена, Берніку. Ти знаєш, слово норвежця міцне, як скелі Довре!

      Бернік. І ніхто не зрадить, ніхто не відстане, незважаючи ні на яку опозицію?

      Руммель. Ми з тобою вкупі. В огонь і в воду!

      Гільмар (входить з тераси). Уводу? Дозвольте запитати, це у вас залізниця канула у воду?

      Бернік. Ні, навпаки, вона піде…

      Руммель. На всіх парах, пане Теннесен.

      Гільмар (наближаючись). Справді?

      Рерлун. Яким чином?

      Бетті (на дверях тераси). Дорогий Карстене! У чому, власне, справа?

      Бернік. Ах, Бетті, любонько, тобі СКАЧАТЬ