Мобі Дік, або Білий кит. Герман Мелвіл
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Мобі Дік, або Білий кит - Герман Мелвіл страница 9
Название: Мобі Дік, або Білий кит
Автор: Герман Мелвіл
Жанр: Морские приключения
isbn: 978-966-03-4581-2
isbn:
Отже, прощавай, бідолашний Молодший Помічнику, чиїм коментатором я тепер є. Ти належиш до безрадісного, хворобливого племені, що його не зігріє ніяке вино в цьому світі і якому навіть білий херес видався б надто рожевим та заміцним; проте з такими, як ти, буває добре посидіти вкупі, почуваючись нещасливим і самотнім, і, втішаючись із пролитих сліз, плекати теплі почуття до свого співрозмовника; і я хочу сказати вам відверто, без околясів, поки наші очі мокрі, а склянки – сухі, і поки серце щемить солодкий смуток: «Покиньте це заняття, Молодші Помічники! Що більше ви прагнутимете прислужитися людству, то меншу подяку отримаєте. О, коли б я міг звільнити для вас Гемптон-Корт[7] чи палац Тюїльрі[8]! Утім, мерщій осушіть свої сльози і підведіть голову, зберіться на силі! Вище, вище, аж на саму верхівку грот-щогли! Адже ваші товариші, які вас випередили, очистять для вас семиярусне небо, турнувши геть тих блаженних – Гавриїла, Михайла і Рафаїла[9]. Тут ми чаркуємося хіба що розбитими серцями, а там ви зможете стулити докупи кубки, які не б'ються!»
Витяги
«І створив Господь великих китів».
«Левіафан по собі залишає світлу стежку; глибінь стає, мов сива голова».
«І наказав Господь великій рибі, щоб вона проглинула Йону».
«Там кораблі проходять; там цей Левіафан, якого Ти створив, щоб ним бавитися».
«Того дня Господь скарає Своїм мечем, твердим, великим і потужним, левіафана, швидкого змія, левіафана, верткого змія, і вб'є потвору, що в морі».
«І хоч би яка річ опинилася в прірві пащеки цього чудища – звір, корабель чи камінь, – вона вмить зникає в його велетенській смердючій горлянці і гине в чорній безодні його черева».[10]
«В Індійському морі є величезні, найбільші риби з усіх, що є в світі; а серед них – Кити, чи Водокрути, що звуться Balaene, і завдовжки вони в чотири акри, або арпани, землі».
«Ми і двох днів не провели в подорожі, коли раптом на світанку побачили безліч китів та інших морських чудовиськ. Один із них був справді величезним. Він наблизився до нас, роззявивши пащеку, здіймаючи хвилі і піну поперед себе».[11]
«Він приїхав у наші краї ще й для того, щоб полювати тут на китів, бо ікла цих тварин – дуже цінна кістка, і її зразки він привіз у подарунок королю. Проте найбільших китів можна вполювати біля берегів його рідної країни; одні з них мають сорок вісім, інші – п'ятдесят ярдів завдовжки. Він каже, що СКАЧАТЬ