Мобі Дік, або Білий кит. Герман Мелвіл

Чтение книги онлайн.

      «Стрімкі ракети місто освітили

      І з громом мчали в небеса щосили.

      Немовби ніч на хвилю стала днем:

      Якщо вода зрівняється з вогнем —

      Так води моря прагнуть догори,

      Коли в завзятті радісної гри

      Кит до небес здіймає їх фонтаном».[41]

      «У глибині підводній миготіли,

      у грі веселій та у лютій битві,

      морські створіння різних барв і форм,

      яким немає назви в нашій мові,

      яких ніхто із моряків не бачив, —

      від страховидного Левіафана

      до найдрібніших, наче комашня,

      що мерехтить у кожній краплі моря.

      За покликом таємного чуття

      Вони свій шлях знаходять в океані,

      У моторошній та безладній пустці,

      Де щохвилини їх чекає смерть —

      Кити, акули та підводні змії,

      Озброєні пилою і мечем

      І рогами та іклами кривими».[45]

      «Володаря риб ми шануємо дуже.

      Чи штиль, а чи буря – йому все байдуже!

      В Атлантиці всій – від краю до краю —

      Такого кита не було і немає.

      Рибини такої, кажуть люди,

      У світі цім не було й не буде!»[46]