Мобі Дік, або Білий кит. Герман Мелвіл

Чтение книги онлайн.

      «Загальна довжина линів, витравлених з усіх вельботів, що полювали тільки на одного кита, становила 10 440 ярдів, або близько шести англійських миль…

      Кит має звичку струшувати в повітрі своїм велетенським хвостом, який ляскає, наче батіг, і цей звук чути над водою на відстані у три-чотири милі».[51]

      «Оскаженівши від болю, якого завдають йому ці нові атаки, кашалот починає стрімко крутитись у воді; він зводить свою величезну голову і, роззявивши пащеку, трощить все довкола; він прямує на вельботи і жене їх перед собою з наймовірною швидкістю, ламає і топить їх ударами свого міцного лоба.

      …Можна подивуватися з того, що звички такої цікавої і, з комерційного погляду, важливої тварини, якою є кашалот, майже не привертають уваги тих вельми численних і подеколи добре освічених спостерігачів, які останнім часом, безперечно, мали всі можливості дослідити їхню поведінку».[52]

      «Кашалот (Спермацетовий кит) не тільки значно краще озброєний за Справжнього (гренландського) кита, бо має убивчу зброю з обох кінців свого тіла, але й значно частіше застосовує цю зброю; він робить це з такою відвагою й підступністю, що його вважають найбільш небезпечним з усіх представників китового племені».[53]

      «13 жовтня.

      – Бачу фонтан кита! – лунає зі щогли.

      – Де? – запитує капітан.

      – Три румби під вітер, сер.

      – Ліворуч! Так тримати!

      – Єсть так тримати, сер!

      – Гей, чатовий! А зараз ти його бачиш?

      – Так, так, сер! Там ціла зграя кашалотів! Вони пускають фонтани! Виплигують з води.

      – Коли щось побачиш, гукни!

      – Так, сер! Он іще фонтан! Іще… іще один!

      – Далеко?

      – Десь милі дві з половиною.

      – Сто чортів! Так близько! Усі нагору!»[54]

      «Китобійне судно «Глобус», на борту якого відбулися ті жахливі події, що про них ми хочемо тут розповісти, належало до острова Нентакет».

      «Одного разу поранений кит почав його переслідувати; спочатку він намагався боронитися за допомогою остроги, але розлючене чудовисько зрештою все ж таки накинулося на вельбот, і він та його товариші врятувалися лише завдяки тому, що стрибнули у воду, коли побачили, що захищатися марно».[55]

      «А сам Нентакет, – сказав містер СКАЧАТЬ