Хотин. Ю. В. Сорока

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Побачивши Микиту, кошовий махнув до нього рукою. Микита обернувся до друзів.

      – Давайте, братчики, їдьте до курінного. Я зараз…

      Він порівнявся з кошовим і поїхав поруч. З повагою мовчав, доки Шило сам не почав розмову.

      – Хто з тобою, Микито? – запитав той після коротких привітань.

      – Андрій Кульбаба та Максим Горбоніс.

      – Де вас чорти носять?

      – У степу були, полювали…

      – Гармат що, не чули?

      – Де ти їх у біса почуєш… Аж до Савур-могили добігли.

      – Занесло ж вас! Я вже почав непокоїтися. Хвилон Беркут, курінний ваш, уже плечима знизує: нема Микити. Думав уже, що на татар напались.

      – Не напались… Але набридло у курені воші бити, жиру наїдати. На волю тягне, у степи!.. А в мене як серце чуло. Покинув їх, повернувся на Базавлук, а там вас уже катма. Три дні наздоганяли.

      Кошовий зітхнув.

      – Ех, Микито, часом і сам би все покинув – та у плавні чи у степи… Та де там!

      У голосі кошового Микита відчув сум. Вони як старі товариші були близькі один одному, і Микита, як ніхто інший, бачив у кошовому такого, як сам, лише відміченого довірою товариства за свої здібності, військовий талант і щастя.

      – Розумію, – коротко кинув він.

      – Знаєш, куди йдемо?

      – Казали, у Хотин, на турків, а що і як…

      – На них, на турків. Славна буде робота. Цей раз Осман зібрав усе, що міг.

      – Багато?

      – Щось із двісті п'ятдесят тисяч разом із татарами.

      Микита здивовано підняв брови.

      – Нічого собі!

      – То ж бо й воно. А ляхи закрутилися! Ти би бачив, що на Раді у Сухій Діброві робилось. Я, як Собеського слухав, думав, що геть пташиного молока пообіцяє. І права тобі шляхетські, і реєстр у сорок тисяч. Нам, на Низу, це до одного місця, а реєстровці вуха розвішали! Але не всі. Бородавка, той молодець, як є, так в очі! І гонор їх десь подівся!

      – Ти бачиш!

      – А що будуть робити? Ще в середині липня вивідники доповідали, що у турків лише гармат двісті шістдесят! Турків сімдесят п'ять тисяч та арабів, черкесів, друзів з бедуїнами тридцять тисяч. А ще сорок сім тисяч болгар, греків та казна-кого. Яничар десять тисяч, сипахів зо п'ять! Ти таку силу можеш уявити?

      – Важно! – тільки й мовив Микита.

      – Отож-то й воно! А Ходкевич, знаєш, скільки назбирав? Тридцять сім тисяч! Сміх! Та їм би Бородавці руки цілувати, який там уже гонор… А ще Джанібек-Ґірей із Кантеміром тисяч п'ятдесят татар Османові приведуть!

      – На Січі казали, що Сагайдачний у свою гру грає. До Варшави подався.

      – Чув. Але то їхні справи. Наше діло слухати наказів гетьмана, а якого… Хоча я особисто вважаю, що булава в Яцька довго не затримається.

      – Чому?

      – Сагайдак йому не подарує минулорічної Ради, коли його скинули. Тоді Бородавка до цього руки доклав… А головне, ляхи! От хто зараз у козацькому війську керує після Роставиці. А вони Яцька СКАЧАТЬ