Консуело. Жорж Санд
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Консуело - Жорж Санд страница 8
– Отже, ви настільки непохитні, що відмовляєтеся відкрити мені ім'я цієї дівчини, хоча я не можу розраховувати на неї, не знаючи ще, чи є в неї якості, необхідні для сцени?
– Рішуче відмовляюся.
– І ви гадаєте, я його не відкрию?
– На жаль! Задавшись цією метою, ви його відкриєте, але знайте, що я зі свого боку зроблю все можливе, щоб перешкодити вам викрасти в нас цю співачку.
– Прекрасно, маестро, тільки ви вже наполовину переможені: ваше таємниче божество я бачив, угадав, упізнав…
– Он як! Ви переконані в цьому? – недовірливо й стримано мовив професор.
– Мої очі й серце відкрили мені її, на доказ чого я зараз накидаю її портрет: вона високого зросту – це, здається, найвища із усіх ваших учениць, – біла, як сніг на вершині Фріуля[24], рум'яна, як небокрай на зорі прекрасного дня. У неї золотаве волосся, сині очі й приємна повнота. На одному пальчику перстеник із рубіном, – доторкнувшись до моєї руки, він обпалив мене, мов іскра чарівного вогню.
– Браво! – глумливо вигукнув Порпора. – У такому разі мені нема чого від вас таїти: ім'я цієї красуні – Клоринда. Ідіть до неї зараз же з вашими звабними пропозиціями, дайте їй золота, діамантів, ганчірок! Вона, звичайно, охоче погодиться вступити до вашої трупи й, імовірно, зможе замінити Кориллу, тому що нині публіка ваших театрів віддає перевагу гарним плечам над гарними звуками і зухвалим поглядам – над високим розумом.
– Невже я так помилився, мій дорогий учителю, і Клоринда всього лише пересічна краля? – з деякою зніяковілістю мовив граф.
– А що, коли моя сирена, моє божество, мій архангел, як ви її називаєте, зовсім негарна собою? – лукаво запитав маестро.
– Якщо вона почвара, благаю вас, не показуйте її мені: мою мрію було б занадто жорстоко розбито. Якщо вона тільки некрасива, я міг би ще обожнювати її, але не став би запрошувати до свого театру: на сцені талант без краси часто є для жінки нещастям, боротьбою, катуванням. Одначе що це ви там побачили, маестро, і чому ви раптом зупинилися?
– Ми якраз біля пристані, де зазвичай стоять гондоли, але зараз я не бачу жодної. А ви, графе, куди дивитеся?
– Погляньте на того молодика, що сидить коло досить непоказного дівчиська, – чи не мій це вихованець Андзолето, найтямущіший і найкрасивіший із наших юних плебеїв? Зверніть на нього увагу, маестро. Це так само цікаво для вас, як і для мене. У цього хлопчика кращий тенор у Венеції, жагуча любов до музики й виняткові здібності. Я давно вже хочу поговорити з вами й просити вас позайматися з ним. От його я дійсно готую для свого театру й сподіваюся, що через кілька років матиму винагороду за свої турботи про нього. Агов, Дзото, йди-но сюди, мій хлопчику, я відрекомендую тебе знаменитому маестро Порпорі.
Андзолето витяг свої босі ноги з води, де вони безтурботно бовталися в той СКАЧАТЬ