Консуело. Жорж Санд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ маестро, ви мені скажете, яка з ваших учениць щойно співала «Salve, Regina»!

      – А навіщо вам це знати, графе Дзустіньяні? – запитав професор, виходячи разом з ним із церкви.

      – Для того, щоб вас привітати, – відповів молодик. – Я давно вже стежу не тільки за вашими вечірніми церковними службами, але й за вашими заняттями з ученицями, – ви ж бо знаєте, який я палкий прихильник церковної музики. І запевняю вас, я вперше чую Перґолезе в такому довершеному виконанні, а що стосується голосу, то це прекрасніший за всі, які мені довелося чути в моєму житті.

      – Присягаюся Богом, це так, – мовив професор із самовдоволеною поважністю, насолоджуючись у той же час великою понюшкою тютюну.

      – Скажіть же мені ім'я неземної істоти, яка привела мене в такий захват, – наполягав граф. – Ви суворі до себе, ніколи не буваєте задоволені, але треба ж зізнатися, що свою школу ви зробили однією з кращих в Італії: ваші хори чудові, а солістки дуже гарні. Одначе музика, що ви її даєте виконувати своїм ученицям, така піднесена, така сувора, що мало хто з них може передати всю її красу…

      – Вони не можуть передати цієї краси, тому що не відчувають її самі, – зі смутком мовив професор. – Свіжих, звучних, сильних голосів, слава Богу, нам не бракує, а от щодо музичних натур – на жаль, вони такі рідкісні, такі недосконалі…

      – Ну, у всякому разі, одна у вас є, і до того ж надзвичайно обдарована, – заперечив граф. – Чудовий голос! Скільки почуття, яке вміння! Так назвіть же мені її нарешті!

      – Але ж правда, вона зробила вам приємність? – запитав професор, уникаючи відповіді.

      – Вона зворушила мене, довела до сліз… І за допомогою таких простих засобів, так натурально, що спочатку я навіть не міг зрозуміти, в чому річ. Але потім, о мій дорогий учителю, я згадав усе те, що ви так часто повторювали, викладаючи мені ваше божественне мистецтво, і вперше осягнув, наскільки ви мали рацію.

      – А що ж таке я вам говорив? – тріумфально запитав маестро.

      – Ви говорили мені, що велике, істинне і прекрасне в мистецтві – це простота, – відповів граф.

      – Я вам згадував також про блиск, вишуканість і витонченість та говорив, що нерідко доводиться аплодувати цим якостям і захоплюватися ними.

      – Звичайно. Одначе ви додавали, що ці другорядні якості відокремлює від істинної геніальності ціла прірва. Отож, дорогий учителю, ваша співачка – одна по той бік прірви, а всі інші – по цей!

      – Це вірно й до того ж добре сказано, – потираючи від задоволення руки, зауважив професор.

      – Ну, а її ім'я? – наполягав граф.

      – Чиє ім'я? – лукаво перепитав професор.

      – Ах, боже мій! Та ім'я сирени, або, вірніше, архангела, якого я щойно слухав.

      – А для чого вам це ім'я, графе? – суворо заперечив Порпора.

      – Скажіть, пане професоре, чому ви хочете зробити з нього СКАЧАТЬ