Консуело. Жорж Санд
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Консуело - Жорж Санд страница 25

Название: Консуело

Автор: Жорж Санд

Издательство:

Жанр: Зарубежная классика

Серия:

isbn: 978-966-03-4908-7

isbn:

СКАЧАТЬ супроводжуючи спів, немов на сцені, трагічними жестами.

      – Так це ж чудово! – захоплено вигукнув Андзолето, бачачи, що вона здатна вдаватися до сценічних трюків, чого він у ній ніколи не підозрював.

      – Зовсім не чудово! – сказала Консуело, сідаючи. – Сподіваюся, ти це говориш жартома?

      – Запевняю тебе, це було б чудово на сцені. Повір, тут немає нічого зайвого. Корилла луснула б від заздрості: це так само ефектно, як те, за що їй аплодують з таким шаленством.

      – Мій милий Андзолето, я зовсім не хочу, щоб вона луснула від заздрості до такого фіглярства. І якби публіка здумала аплодувати мені тільки тому, що я вмію передражнювати Кориллу, то перед такою публікою я більше не захотіла б і з'являтися.

      – Ти, виходить, сподіваєшся її перевершити?

      – Так, сподіваюся або відмовлюся від усього.

      – Як же ти це зробиш?

      – Поки ще не знаю…

      – Спробуй.

      – Ні, все це лише мрії; і поки не буде вирішено, погана я собою чи гарна, нам нема чого будувати повітряні замки. Може, ми обоє з тобою несповна розуму і, як висловився пан граф, Консуело дійсно потворна.

      Це останнє припущення дало Андзолето сили піти.

      Розділ 9

      У цю смугу свого життя, майже невідому його біографам, Нікколо Порпора, один із кращих композиторів Італії та найбільший професор співу XVIII століття, учень Скарлатті, вчитель співаків Ґассе[44], Фарінеллі[45], Кафареллі[46], Салімбені[47], Уберто[48] (відомого під ім'ям Порпоріно)[49] і співачок Мінґотті[50], Ґабріеллі[51], Мольтені[52], – словом, родоначальник найзнаменитішої школи співу свого часу, Нікколо Порпора животів у Венеції, у стані, близькому до вбогості й розпачу. А тим часом колись він стояв на чолі консерваторії Оспедалетто в цьому самому місті, і то був найблискучіший період його життя. Саме в ту пору ним було написано й поставлено його кращі опери, кращі кантати й усі його головні твори духовної музики. Викликаний 1728 року до Відня, він, щоправда не без деяких зусиль, домігся там заступництва імператора Карла VI[53]. Він користувався також прихильністю саксонського двору[54], а потім був запрошений до Лондона, де протягом дев'яти чи десяти років мав честь суперничати із самим великим Генделем, зірка якого саме в цю пору трохи потьмяніла[55]. Але зрештою геній Генделя запанував, і Порпора, уражений у своїй гордості та майже без грошей, повернувся до Венеції, де не без труднощів посів місце директора вже іншої консерваторії[56]. Він написав тут іще кілька опер і поставив їх на сцені, але це було нелегко; остання ж опера, хоча й написана у Венеції, ішла тільки в лондонському театрі, де не мала ніякого успіху. Генієві його було завдано жорстокого удару; слава СКАЧАТЬ

<p>44</p>

Ґассе Йоґанн-Адольф (1699—1783) – один з найвидатніших і найбільш плідних оперних композиторів XVIII ст. Народився в Гамбурзі. Молодість провів в Італії, де здобув музичну освіту й уславився своїми першими операми. 1731 р. Ґассе разом з дружиною – співачкою Фаустіною Бордоні – вирушив до Дрездена і став капельмейстером придворної італійської опери. 1763 р. переїхав до Відня, 1773 р. повернувся до Італії. Помер у Венеції.

<p>45</p>

Фарінеллі (справжнє ім'я – Карло Брості, 1705—1782) – співак-сопраніст, який дістав у себе на батьківщині прізвисько «дитя». Співав в оперних театрах Італії, Відня, Лондона та Мадрида. Уславився не тільки як співак-віртуоз, але і як видатний актор.

<p>46</p>

Кафареллі (Кафаріелло; справжнє ім'я – Ґаетано Майорано, 1710—1783) – співак-сопраніст, пожинав лаври в Лондоні, Відні та Парижі. Портрет Кафареллі дано в другій половині роману, де описується життя героїні у Відні.

<p>47</p>

Салімбені Феліче (бл. 1712—1751) – сопраніст, виступав в Італії, Відні, Берліні, Дрездені.

<p>48</p>

Уберті Антоніо, прозваний Порпоріно (1696—1783) – контральтист, за походженням німець (справжнє ім'я – Губерт), був придворним співаком прусського короля Фрідріха II.

<p>49</p>

Фарінеллі, Кафареллі, Салімбені, Уберті (Ж. Санд називає останнього Уберто) – знамениті співаки-кастрати. Оскоплення з метою збереження дитячого голосу стало широко практикуватися в Італії з кінця XVIII ст., після нечуваного успіху кількох співаків, яким у ранньому віці зробили цю операцію. У залежності від голосу вони називалися сопраністами або контральтистами.

<p>50</p>

Мінґотті Реджіна (1722, за іншими даними 1728—1807) дебютувала у придворному театрі Дрездена, де суперничала з Бордоні-Ґассе, виступала разом із Фарінеллі в Мадриді, співала в Лондоні.

<p>51</p>

Ґабріеллі Катаріна (1730—1796) виступала у Відні, Пармі, Петербурзі, Венеції та Мілані.

<p>52</p>

Мольтені Бенедетта Емілія (1722– бл. 1780) була співачкою Берлінської опери.

<p>53</p>

Карл VI (1685—1740) – австрійський імператор (1711—1740). Захоплювався музикою, протегував композиторів і співаків.

<p>54</p>

Нікколо Порпора давав там уроки співу й композиції принцесі Саксонській, пізніше французькій дофіні, матері Людовіка XVI, Людовіка XVIII і Карла X. (Прим. автора.)

<p>55</p>

…до Лондона, де… мав честь суперничати із самим великим Генделем… – Запрошення Порпори до Лондона (1733) було пов'язане з боротьбою, яку вели проти Генделя його супротивники, підтримувані принцом Уельським. Опера Порпори «Аріадна» йшла одночасно з «Аріадною» Генделя і взяла гору завдяки більш сильному складу виконавців. Порпора намагався змагатися з Генделем і у створенні ораторій, протиставивши його «Деборі» «Давида і Вірсавію». До 1737 р. оперна трупа Порпори розпалась, і він змушений був повернутися до Венеції.

<p>56</p>

…посів місце директора вже іншої консерваторії. – Ідеться про Ospedale della Pietá.