Консуело. Жорж Санд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ перевагу над усім принадності дружньої близькості з Консуело та задоволенню жити біля неї.

      Не осягаючи до пуття величезних здібностей своєї подруги, він усе-таки настільки встиг розвинути в собі музичний смак і розуміння, аби усвідомлювати, що в неї більше вміння й можливостей, ніж у всіх співачок театру Сан-Самуеле, не виключаючи самої Корилли. І ось до його прихильності приєдналася надія, майже впевненість у тому, що, об'єднавши свої інтереси, вони з часом вибудують блискучу кар'єру. Консуело не мала звички думати про майбутнє; передбачати було не в її характері. Вона була готова займатися музикою винятково за покликанням, а спільність інтересів, що виникала в неї з Андзолето завдяки тому, що вони обоє займалися цим мистецтвом, уявлялась їй тільки як джерело ще більшої взаємної прихильності й щастя. Тому, раптом вирішивши прискорити здійснення їхніх мріянь, Андзолето навіть не попередив її. У ту хвилину, коли Дзустіньяні був заклопотаний, ким замінити Кориллу, з рідкісною проникливістю вгадавши думки свого покровителя, юнак вніс ту несподівану пропозицію, про яку вже йшлося.

      Потворність Консуело, ця несподівана, дивна перешкода, непереборна, якщо тільки граф не помилявся, внесла страх і сум'яття в душу Андзолето. У такому стані побрів він на Корте-Мінеллі. Зупиняючись на кожному кроці, він силкувався уявити собі образ подруги й усоте запитував себе: «Так вона некрасива? Потворна? Бридка?»

      Розділ 8

      – Що ти так дивишся на мене? – запитала Консуело, бачачи, що Андзолето, увійшовши до кімнати, мовчки розглядає її з якимось дивним виглядом. – Можна подумати, що ти мене ніколи не бачив.

      – Це правда, Консуело, – відповів він, – я ніколи тебе не бачив.

      – Що ти говориш? Ти сповна розуму?

      – О господи! – вигукнув Андзолето. – У мене в мозку немов якась чорна пляма, через яку я не бачу тебе.

      – Боже милосердний! Та ти хворий, мій друже!

      – Ні, люба моя, заспокойся, і постараймося все з'ясувати. Скажи мені, Консуело, ти вважаєш мене красивим?

      – Ну звичайно, адже я тебе люблю.

      – А якби ти мене не любила, яким би я тобі здавався?

      – Звідки мені знати?

      – Але, коли ти дивишся на інших чоловіків, розрізняєш же ти, красиві вони чи некрасиві?

      – Розрізняю, але для мене ти гарніший усіх красенів.

      – Через те, що я дійсно красивий, чи через те, що ти мене любиш?

      – І через те й через інше. Втім, усі вважають тебе красивим, і ти сам це добре знаєш. Але яке тобі до цього діло?

      – Мені хочеться знати, чи любила б ти мене, якби я був потворний?

      – Мабуть, я й не помітила б цього.

      – Виходить, на твою думку, можна любити й некрасивого?

      – Чому ж ні? Адже любиш ти мене.

      – Виходить, ти некрасива, Консуело? Говори, відповідай СКАЧАТЬ