Название: Видатні наукові відкриття. Дитяча енциклопедія
Автор: Отсутствует
Жанр: Учебная литература
isbn: 966-03-3592-X
isbn:
Абу Рейхан Мухаммед ібн Ахмед аль-Біруні
У XIII столітті францисканський монах Роджер Бекон (1214–1294), який проводив в Оксфорді наукові дослідження, виміряв фокусну відстань сферичного дзеркала й відкрив сферичну аберацію, висунув ідею зорової труби й лінзи як наукового приладу. Він належав до тих учених, які шукали нові шляхи пізнання, і тому різко виступав проти загального захоплення книгами Арістотеля, вважаючи, що науковець не повинен обмежуватися тлумаченням авторитетів. Наука, за Беконом, повинна будуватися на строгих аргументах і точному досліді, що доводить теоретичний висновок. Він сам проводив хімічні й фізичні експерименти, робив астрономічні спостереження, пояснював веселку заломленням світлових променів у краплях води.
У той же час у Венеції були винайдені і набули поширення окуляри. У XIV столітті Альберт Саксонський увів розподіл рухів на поступальний й обертальний, рівномірний й змінний, а також кутову швидкість. Французький математик Н. Орезм уперше дав графічне зображення руху й установив закон рівномірно змінного руху (зв’язок шляху, пройденого тілом, із часом).
І тільки з епохою Ренесансу почалося відродження фізики, яке пов’язують з іменами фундаторів експериментального методу у фізиці – Леонардо да Вінчі й Галілео Галілея (див. також у розділі III). Промислова революція, що відбувалася в той час, запровадження машин у мануфактурне виробництво поставили перед фізикою нові проблеми. Досягнення античної статики тоді вже були практично вичерпані, і на відміну від техніки стародавності, де в основному використовувалася наука про рівновагу, в техніці мануфактурного періоду важливе місце посіла проблема освоєння й передачі механічного руху. Такі завдання повною мірою вирішила лише створена в XVII–XVIII століттях класична механіка.
Магнетизм – єдиний розділ фізики суто середньовічного походження, який пов'язаний з появою в ХІ столітті морського компаса – приладу виняткової практичної важливості. Історія компаса починається в Китаї, де ще в ІІ столітті було відомо про властивість намагніченої голки вказувати напрямок на північ. Вочевидь, від китайців про цю властивість стало відомо арабам, і вони використали її в мореплавстві, а потім всі країни Середземномор'я внесли істотний вклад в удосконалювання конструкції компаса, зокрема ввели рухливу картушку.
В епоху Відродження (XV–XVI ст.) основними досягненнями стали дослідження вільного падіння й руху тіла, кинутого горизонтально, співударяння тіл, винахід низки механізмів для перетворення й передачі рухів. Тоді зародилася динаміка (з’ясування природи інерції), розпочалося вивчення механізму польоту птахів, відкриття опору середовища СКАЧАТЬ