Я не я!. Аисс Виал

Чтение книги онлайн.

      – Припиніть! – не витримали нерви Джессіки Паркенс, яка сама не помітила, як викрикнула це слово на середньовічному діалекті.

      Божевільний і в вус не подув: все тягнув її до якогось просторого балкону.

      Джессіка, все більше хвилюючись і не соромлячись свого зростаючого страху, заголосила на сучасному:

      – Семюел! Де ти? Се-е-е-м! Або хто-небудь, допоможіть!

      Коли вони «дійшли» до краю перил потрібного кам'яного балкона, що виходив краєвидом у двір замку, Джессіка обімліла: «таких божевільних» було відкрито її погляду, хоч греблю гати. Актори та актриси, немов рій бджіл, кожен виконували свої ролі, немов якийсь невидимий нею режисер знімав голлівудського масштабу фільм. Були поранені, убиті, ті мешканці фортеці, що намагались втекти від «завойовників», причому і жінки, і діти, і люди похилого віку. Чути було стогони, тужливе завивання і крики про допомогу. Як же вона не почула всього цього раніше?

      Розділ 4. Божевільні

      Ось це так свято! Вона ще пригадає Семюелу цей спектакль!

      Раптом найголовніший «божевільний», перехопивши руку Джесс трохи вище ліктя, пробасив привселюдно:

      – Жителі Данноттар і мої віддані воїни! Леді Равенна погодилася піти зі мною, Дунканом МакКоулом, до вівтаря! І відтепер ці землі і люди будуть цілком і повністю підвладні мені! Тим, хто добровільно припинить опір, я дарую милість і можливість проявити себе в якості моїх підданих.

      Джессіка дивилася на все це дійство «отетерілими» очима. Може, це вона збожеволіла? Або просто це сон її, втомленої з дороги після маси вражень від поїздки до Шотландії? Зараз, вона, ймовірно, прокинеться і буде сміятися разом з Семом з її фантазійного сновидіння! Тільки аж надто воно реальне якесь, вона все так чітко відчуває і чує!

      Цей «Дункан МакКоул», не відпускаючи плеча Джессіки, розгорнув її обличчям до себе. Передав факел воїну, що з’явився хвилиною раніше, видно, з «своїх» за сценарієм, і, піднімаючи підборіддя Паркенс вище, щоб прирівняти їх погляди (так як в порівнянні з нею він здавався просто «здорованем») загрозливо відчеканив, не змінюючи своєї ролі:

      – Раджу не робити, леді Равенна, ніяких спроб до втечі, інакше я не ручаюся за себе! Не будіть в мені звіра! Я і так себе ледве стримую: ваше завзятість підкоритися відразу визначеної долі, позбавило життя багатьох моїх славних воїнів. Ви ще відповісте мені за це! – при останніх словах «Дункан МакКоул» трохи щільніше присунув тендітну Джесс до себе. – Зараз мій вірний слуга проводить вас до своїх покоїв, – слово «вірний» він підкреслив, щоб у «леді Равенни» не виникло ніяких помислів підкупити його людину.

      МакКоул воїну рукою зробив жест, який вказував на неухильне виконання його тільки що озвученого бажання з приводу дівчини. Той воїн-слуга поспішно кинувся його виконувати.

      Джессіка все ще приголомшена тим, що відбувається, вирішила не сперечатися з «босом» цієї кінематографічної сцени, а спробувати щастя з його СКАЧАТЬ