Название: Я не я!
Автор: Аисс Виал
Издательство: ЛитРес: Самиздат
Жанр: Исторические любовные романы
isbn:
isbn:
Джессіка не втрималася і спробувала прочитати титульну сторінку манускрипту. Здивуванню її не було меж, хоча книга, явно мала ветхий непідробний вид і красивий рукописний шрифт, написана вона була сучасною англійською! Написи «титулки» говорили:
Стародавні заклинання «Κληρονομιά του Χρόνος» ( «Спадщина Хроноса4»)
Джессіка, вкрай заінтригована, перегорнула першу сторінку і побачила щось схоже на зміст, але на цей раз вже на незрозумілій їй мові. Тоді Паркенс відкрила навмання сторінку десь середини книги і прочитала виділений червоним кольором напис знову англійською, ліниво, пропускаючи деякі слова:
Заклинання «Непідвладні часу долі»:
Якщо кохання втомилось чекати: час не лікує, час вчить бути сильніше … і час змінює все …
Бережи те, що стало дорого …
І знову по тілу Джесіки пробігся легкий вітерець. Як при першому розкритті книги. Вона раптом захвилювалася, в грудях якось по-особливому забилося серце і … Паркенс, дійсно, почула чиїсь кроки. Джессіка поспішно сховала загадкову книгу в вихідне місце, не забувши засунути дерев'яну лаву назад, щоб знову приховати тайник манускрипту, і сіла, як ні в чому не бувало, на ослін.
Перед нею, швидко крокуючи, раптом зупинився важко дихаючий ряджений чоловік, в костюмі лицаря, тобто в обладунках, з мечем на боці … Отже все як треба! Мабуть, свято почалося! Джессіка з цікавістю його розгледіла. М'язистий чоловік років тридцяти-тридцяти п'яти з палаючим факелом в руці. Чорні, як смола волосся довжиною до плечей. Симпатичний, загримований, (так як на лівій щоці виднівся невеликий шрам справжнього воїна). Він також з цікавістю розглядав Джессіку. І Паркенс відчула якусь незручність, може, вона все ж таки не вчасно зайшла в каплицю, і тут ще якийсь захід заплановано?
Раптом її думку перервав голос рядженого, причому вона не відразу зрозуміла, що говорив він середньовічною мовою (знайомої їй по перекладах):
– Бачу, леді Равенна, ви вирішили не чинити опір більше долі! Що ж, так навіть краще! Замок все одно захоплений. Ваш батько і брат нерозумно себе повели, не погодившись вчасно здати зброю: вони вбиті моїми людьми. Вони самі обрали свою долю. Я можу вам лише пообіцяти поховати їх з честю воїна, що хоробро захищали свої землі і вас. Я вже віддав такий наказ.
Джессіці поки мало зрозуміла була суть сказаного. Вона думала про те, як все ж таки «актор» добре грає своє амплуа, тільки, мабуть, він щось переплутав або рано почав виконувати свою роль! Де ж Семюел? Він би швидко виправив дурне становище, в якому вона опиналась.
Ряджений, не зволікаючи, продовжував у тому ж «руслі»:
– Зізнатися, я очікував побачити вас зажурену від втрати рідних і своїх людей, що віддано віддали за вас СКАЧАТЬ
4
Хронос (грец. Χρόνος, «час») – божество в давньогрецької міфології і теокосмогонії.