Останній гетьман. Погоня. Юрій Мушкетик

Чтение книги онлайн.

      – Звідки ти знаєш?

      – Знаю. Всі знають.

      – А їхній син, Павло?

      – То не його син.

      – А чий же?

      – Салтикова, Понятовського або Чарлза Вільямса, посла англійського. Або Орлова Григорія, чи когось іншого. В неї весь гренадерський полк…

      – Сильна баба.

      – Тобі б такої. Ти з нею часом не спав?

      – Та ти що? Я б просто погидував нею. Та й нащо вона мені, коли в мене є хороша, красива, чиста, ще й кохана дружина. Яка мені віддається, коли я хочу й скільки хочу…

      – Й де хочеш, – показала на лавочку й засміялася. – Але сильна вона не тільки в цьому, а в усьому. Хитра, лукава, настійлива. Там, у Петербурзі, щось затівається. З її руки. Проти Єлизавети.

      – А Цербтській яка з того користь? Імператором стане Петро, а він її ненавидить.

      – Вона всіх обкрутить. Владолюбна – страх. Допинається найвищої влади.

      – А ти імператриці не казала?

      – А що я скажу? Там самі здогади. Вона її один раз брала в щимки. Та викрутилась.

      Кирило замислився. Як бути йому? Попередити Єлизавету, але що йому з того. Як що? Врятує брата. І себе. А може, йому, навпаки, ввійти в союз з Цербтською, поки не пізно. Вона не раз кликала його в гості, коли один час жила під Москвою, в селі Раєвому. Кирило тоді жив у своєму селі Петровському й щовечора їздив у Раєве. Там було дуже весело, грали в карти, в «куцої баби», казилися. Катерина легко йшла в руки до всіх чоловіків.

      Вирішити не міг. Та й як попередити: написати листа, а хтось перехопить. А про майбутнє думати треба, надто якщо в столиці закрутиться веремія.

      Розділ одинадцятий

      Катерину Цербтську покликали до імператриці опівночі. Вона йшла, а в її голові осіннім листям у підпаленій купі ворушилися, то злітали, то падали думки. Чого б то? Зрозуміло чого. Адже арештовані Єлагін – довірена особа князя Трубецького, настільки довірена, що Катерина про все довідувалася саме від нього, і Бернарді – придворний ювелір, теж утаємничений в багато справ. Довідавшись про їхній арешт, Катерина спалила майже всі папери, які тримала в потаємній шкатулці. Так, вона спалила, а чи попалили Бестужев, Апраксін? Мали б попалити.

      Єлизавета стояла посеред кімнати розчервоніла, гнівна, її очі палали вогнем.

      – Ось так ти, сучка гольштинська!.. – На ту мить забула, що й вона певною мірою гольштинська.

      Катерина впала на коліна, колінкуючи, підповзла до імператриці, обхопила руками за ноги, цілувала їх.

      – Тітонько, матінко, я ні в чому не винна, ось хрест святий…

      – Ще й хрест, – і хряснула кулаком у пику. Й била по щоках, по голові, по плечах, намагалася відштовхнути, але та впилася, як кліщ.

      – Тітонько, за що ви… Я нічого-нічого.

      – А листа Апраксіну писала?

      Йшла війна між Московією і Пруссією. Фрідріх ІІ пройшов Саксонію, вже був на кордоні Австро-Угорщини, під опікою якої перебувала Саксонія; Австро-Угорщина – союзниця Московії. І тоді Московія СКАЧАТЬ