Останній гетьман. Погоня. Юрій Мушкетик

Чтение книги онлайн.

      – Як забрати?

      – А так, як у всіх вони беруть. А Карпо кинувся, схопив за вуздечку, схарапудив коня. Москаль тоді до зборні, до свого офіцера: «Слово і діло государеве». Буцімто Карпо на саму царицю щось сказав. А що він може сказати, він же її не знає.

      Кирило нахмурився, погано починалася його дорога.

      – Приведіть Карпа, солдата і офіцера.

      Їх привели дуже швидко. Солдат був вельми голінний, молодецький, з кирпатим носом, нахабними світлими очима – справжній хазяїн тутешніх місць. Не знітився перед гетьманом, почував свою безкарність.

      – Він, – гетьман вказав на Карпа, – справді лаяв Її Величність?

      – Лаяв, усіма поносними словами.

      – А хто це чув?

      – Я.

      – А ще хто?

      Солдат затнувся.

      – Ось вона, – вказав на Карпову матір.

      – Бреше він, як пес! – скрикнула жінка.

      – Ти лаяв? – Кирило до Карпа.

      – За що б я її лаяв. При чім тут вона.

      Кирило вже добре знав, що таке «слово і діло государеве». Звинуваченого будуть катувати доти, доки не закатують, а якщо зізнається – відбудеться легшою смертю: відітнуть голову.

      Кирило подивився на офіцера, той знітився, бачив, у який бік повертає справа.

      – Ти знаєш, хто я? – вже грізно запитав Кирило.

      – Гетьман…

      – І генерал-поручик війська Її Величності. Як же ти кував козака, не маючи свідків його провини? Ти ж знаєш, що є закон…

      – Винуватий, ваша світлосте.

      – На два тижні під арешт. Доповіси своєму начальнику. А цьому – на солдата – тридцять батогів. Козака відпустіть. – І повернувся спиною.

      «Треба щось робити з цими московськими полками. Плюндрують край».

      Дорогою, попід самим тином, ішов гурт жінок. Ще молоді, а страшенно обірвані, йшли з галасом, з реготом. На плечах несли щось велике, змотане.

      – Куди вони? – запитав у сотника.

      – На став. Риба грає. Це я велів.

      – На ставу є млини?

      – Немає.

      Кирилу захотілося подивитися на став. Він бачив, як молодиці розмотували невід, як заходили у воду.

      – Секлето, ти дуже високо закасалася, ще випурхне щось.

      – Ось цей великий пан упіймає, ха-ха-ха!

      Кирило почервонів. Молодиці йому подобалися. Вони заходили у воду, по троє на крило. Сотник стояв на березі, курив люльку, дим зносило на Кирила, дим був пахучий. З лепешняку знялося три чаплі, залопотіла крилами дика качка, на розсохатій вербі кувала зозуля. Курів плоскінь над ставом, висвистував вівчарик, високо вгорі розпластався на дужих крилах орел, виразно біліли дві плями внизу на крилах, гуси на ставу знялися й полетіли в село. Благословенний край, благословенна земля. Й згадався козак, закутий у залізо… Не благословенна земля.

      – Нижче ліве крило опускайте. Заходьте від куща. Швидше, швидше ворушіться.

      – Скажеш СКАЧАТЬ