Орлі, син Орлика. Тимур Литовченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ от, нарешті синочок, здається, заснув!.. Про всяк випадок Ганна ще хвилин п'ять колихала прив'язану до стелі люльку, в якій сопів малесенький Яшунька, потім навшпиньках підійшла до вікна, зігрівши диханням замерзлу шибку, продихала невеличке коло. Але нічого цікавого на вулиці не помітила: низькі сірі хмари слоїлися майже по дахах вбогих халупок, неширокий провулок геть заліплений снігом. От і весь краєвид.

      Жінка присіла на довгу голу лаву, що простягалася уздовж усієї стіни. Озирнулася на люльку: немовля спить… Так, звісно, можна було би передоручити малого піклуванням Килини, проте, відчуваючи небезпеку, якою було просякнуте крижане зимове повітря, жінці хотілося бути якнайближче до дітей. Особливо до найменшенького…

      Рипнули двері: то увійшла Марта – їхня третя донечка.

      – Ма-а-а!.. – почала з порога. Ганна миттю приклала пальця до вуст, стрільнула очима на люльку: мовляв, тихіше, братика не розбуди!..

      Марта навшпиньках пробігла до неї, забралася матері на коліна, обвила малесенькими рученятками її шию та зашепотіла на вухо:

      – Ма-а-а, а коли ми підемо читати?..

      – Не зараз, Марточко.

      – Ну ма-а-а!..

      – Йди-но до інших.

      – Не хочу.

      – Чому?

      – Там Грицько з Мишуньком про щось усе шепочуться, шепочуться… Нецікаво!

      – А дівчатка?..

      – Настя вишивати сіла, Варка їй допомагає.

      – Ну то ти теж допомагай.

      – А я не вмію.

      – А ти вчися, донечко, вчися.

      – Ой, та я не вмію…

      – От і навчишся.

      – Ма-а-а-мо-о, та я боюся голкою пальця вколоти!..

      Ганна лише зітхнула.

      – Ну ма-а-а, давайте почитаємо!..

      – Не до цього, доню, не до цього зараз. А що Марусенька?..

      – Ой, та вона мала ще для мене і геть дурна!

      Ганна мимоволі посміхнулася: сама Марта лише на рік старша, а вже себе великою вважає… Іч!

      – Гаразд, то йди до Килини.

      – Килина по господарству порається, а я ж не можу бути разом з нею!..

      – Чому?

      – Бо я – Марточка-паняночка красна! От…

      Доньчині слова немовби ножем полоснули по серцю. Ганна мимоволі замружилася й прошепотіла:

      – Ну от що, паняночко моя, йди-но до дівчат, будь ласка.

      – Ма-а-а, а читати?..

      – Я тут з Яшунькою сиджу і татонька нашого у віконечко виглядаю – то як же піду з тобою?!

      – То скажіть Килині, нехай вона посидить…

      – Невже ж першою до татонька має з дому служниця вийти, а не матусенька, кохана його дружина?

      – А можна тут з вами разом посидіти?

      – Навіщо?

      – Бо я теж хочу татонька виглядати.

      – Ні-ні, ти ще Яшуньку розбудиш.

      – Я тихесенько-тихесенько сидітиму, немовби сіра мишка за припічком!..

      – Сказано ж, ні! Йди до дівчаток.

      Марта СКАЧАТЬ