California Man. Володимир Худенко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Вона повільно опустила руки на коліна.

      – Так. Це ти… у всьому винен. Це твоїх рук…

      – Досить. Наостанок я скажу тобі.

      – Це ти…

      Дівча дрижало.

      А хлопчина проказав неголосно:

      – Асемблери. Так я їх називаю. Несуттєво. Це лиш сім’я, що запліднює мерців.

      Вагон струснувся, світло з голограмами померкло на хвилину. За вікном мигнув яскравий спалах, ще один… хтось верескнув десь поруч, і вагоном покотилась веремія…

      Пасажири позлітали з місць, чкурнули до дверей. Усі, крім двох. Ці двоє все сиділи там, коло вікна, одне напроти одного, дивились очі в очі і тримали руки на колінах. Дівчина в світло-сірому світшоті і юнак. У поліцейській куртці.

      Беззвучні спалахи з вікна освітлювали їхні лиця, мов заграви.

      І юнак повів:

      – Вони не забарились, так? Не забарились.

      – Роне, я благаю… – хрипло мовила дівчина. – Все ще можна…

      – Передавай привіт батькам, -

      Сказав він їй, і світло згасло. Потім був звук лазерного пострілу у тьмі і гуркіт, тріск і свист. А потім вже нічого не було.

      ДВА МІСЯЦІ ПОТОМУ, ОРБІТАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ «НАВАХО»

      ІГУАНА НЕ МАЛА ОДНОГО ОКА. Замість нього з очниці рептилії ледь випинався тонкий і вертлявий наріст-резонатор, від нього до тім'яної зони і аж далі до грізного колючого гребінця строкато завивались оптоволоконні патрубки системи реєстрації та контролю. Але інше, заледве відведене вбік, надчутливе око рептилії бачило все навкруги – неозору долину в спекотному мареві, жовто-червоні піски, чахлі трави, кущі ялівця і полин вздовж ущелин, червоне каміння, червоні останцеві скелі-гіганти, що німо тяглись до хмарин у бузковому небі. Та погляд кібернетичної ігуани був нині сконцентрований виключно на одній складовій цих пейзажів – дівчаті, котре сиротливо стояло навпроти в тіні ферокактуса. Дівча було юне, не надто високе таке, худорляве, розхристане, в сірім мундирі і майці, такій жовтуватій, чорняве, із пасмом таким у волоссі – ядуче-бузковим. На поясі в того дівчати висіла важка кобура з пістолетом патрульного. Зорова індикація враз підсвітила отой пістолет, окреслила весь силует дівчиноньки і враз підписала його як:

ОБ’ЄКТ_

      Сформувала шкалу, підписала як:

РІВЕНЬ АГРЕСІЇ ОБ ’ ЄКТА – МІНІМАЛЬНИЙ

      І розмножила марки з написом:

СУПРОВІД ЦІЛІ…

      Одна з тих марок прилипла до кобури з пістолетом, друга до руки, що застигла над кобурою, мов паралізована, а третя – до лоба дівчати.

      Вітер протяжно завив у останцевих скелях, погнав тремке марево і похилив чахлі трави. Дівча ледь примружилось, видихнуло. Шкала поповзла трохи вище і враз зчервоніла, а марки замигали разом із написом:

ШОКЕР ЗАРЯДЖЕНО_ БІЙ

      Тужний вітер потяг одну ноту, ослаб, чахлі трави застигли, завмерли, немов на картинці, червоні крупинки піску зупинились в повітрі… Дівчатко із пасмом немов теж вповільнилось, але не сильно – воно витягало тепер пістолет з кобури… Але безуспішно. Ігуана пустила чіткий травматичний розряд із резонатора-ока, й чорняве дівча повалилось на спину, впустивши СКАЧАТЬ