Побачити Алькор. Володимир Єшкілєв
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Побачити Алькор - Володимир Єшкілєв страница 16

Название: Побачити Алькор

Автор: Володимир Єшкілєв

Издательство:

Жанр: Ужасы и Мистика

Серия:

isbn: 978-966-03-5101-1, 978-966-03-5603-0

isbn:

СКАЧАТЬ кивнув йому Корецький. – Це, зрештою, не є таємницею. Останні два століття, від кінця вісімнадцятого століття, наше братство розділене на дві незалежні юрисдикції. Браттями, які перебувають у перших трьох – так званих символічних – градусах, керують Великі Майстри національних Великих лож і Конвентів. А вищими градусами – від четвертого до тридцять третього – керують Генеральні, або Суверенні, Верховні ради. Адміністративно це дві зовсім різні організації, хоча насправді – єдиний Шотландський «древній і прийнятий» обряд, єдиний орден, єдина ієрархія. Символічні градуси перебувають під протекторатом Великої об'єднаної ложі Англії, а вищі градуси – під покровом Суверенних Верховних рад Франції і Штатів.

      – Як у вас все надійно заплутано.

      – Ви, напевно, хотіли сказати: безнадійно, – проскрипів доглядач.

      – Брате Олександре! – скривився Свіритень.

      – Я сказав те, що хотів сказати, – зауважив Лавр. – Я не маю права піддавати критиці ваші порядки. Я питаю лише для того, щоби хоча б мінімально орієнтуватись у ситуації. Хоча б у загальних рисах. Якщо, як ви кажете, існують дві ваші організації, зацікавлені в одній справі, вони можуть проводити два незалежних розслідування і призначати для цього двох незалежних відповідальних осіб. Це не порушує правил. Інакше агентство було б поставлене в некоректну ситуацію. Я маю на увазі, якби один замовник доручив агентству плюс іще комусь вести паралельні розслідування в одній справі.

      – Отже, все коректно? – примружився Костиганов.

      – Поки що так. Але якщо щось поміняється…

      – …То ми вас поінформуємо.

      – От і добре, що все так коректно, – підсумував брат Олександр. – А тепер, шановні, настав час йти спати. Але, гадаю, хтось із нас мав би чергувати у кімнаті охорони.

      – Я чергую до третьої, – запропонував Костиганов.

      – Тоді я від третьої до ранку, – підтримав його Лавр.

      – От і добре, – полегшено зітхнув Свіритень. – А то я вже майже добу не сплю. Зараз упаду просто тут.

      – Не треба тобі, брате Михайле, тут падати, – сказав доглядач. – Тут сирість і щури бігають. Здоровенні. А в гостьових кімнатах сухо, тепло, свіжі постелі і м'які ліжка.

      Розділ 8

      – Тату, де ти пропав? – нарешті Беконті додзвонилася до батька. – Вже десята ранку… Так. Я вдома. Ні, не одна, з подружкою… Коли ти приїдеш? Гаразд.

      – Я вже зараз піду, – сказала Мармура.

      – Що? Куди це ти підеш? – Беконті витягла з холодильника невеликий, зроблений із синього скла графинчик. – Нікуди ти, мала, не підеш. Зараз надвір виходити небезпечно, і голова в тебе болить. Я тебе зараз буду лікувати.

      – Мені треба додому, – тихо і невпевнено сказала Мармура, з під лоба спостерігаючи за діями подружки.

      – Приїде мій папахєн і відвезе тебе додому. Сама ти не підеш.

      – Ага. Він як таку мене побачить…

      – Ну СКАЧАТЬ