Побачити Алькор. Володимир Єшкілєв

Чтение книги онлайн.

      – Ні, то для тупих.

      – А ким?

      – Не знаю, – дівчина обережно, немов живу істоту, поклала пістолет на стіл. – Я ще не вирішила. Я зараз ніде не вчусь. Думаю. А чому ви спитали про кілершу?

      – Колись читав статистику, що в дев'яностих роках кожен шостий школяр у Києві мріяв здобути професію кілера.

      – Так то було в дев'яностих, – Мармура презирливо вигнула губи. – Тоді бандитів поважали. Тоді одні лише бандити мали бабло і круті тачки. Але нафіг воно здалось, оте бабло, якщо тебе завтра десь на стрілці тупо завалять. Краще рішати питання і бути на фінансових потоках.

      – Овва! – похитав головою Корецький. – Так ти у нас, виходить, грамотна дівчина.

      – Та ні, я тіпа овца, – пирхнула Мармура. – Кіна надивилась і в кілерші зібралась. Щас.

      – Вона за крутого заміж вийде, – вставила свої п'ять копійок Беконті.

      – Я сама крутою буду, – сказала Мармура. – І, до речі, з отої шмати я хочу п'ятдесят відсотків.

      – Її ще продати треба, – зауважив Корецький.

      – Ну, ви ж дядька серйозний, маєте серед бізнюків різних наворочених корєфанів.

      – Бізнюкі такими речами не цікавляться.

      – Не цікавляться? Так це ж антикваріат. В антикваріат усі вкладають.

      – Це дуже специфічний антикваріат.

      – А так щоби я зрозуміла, сказати можете? – Очі Мармури, немов два буравчики, впилися в обличчя журналіста.

      – Спробую. Розумієш, такими речами переважно цікавляться містики, маги. Це кабалістична таблиця. Річ, що належить до давнього секретного єврейського вчення.

      – То які проблеми? Треба, значить, шукати єврейських бізнюків. Он у нас на районі Родерман торговий центр і два кабаки тримає.

      – Родерман… – Корецький засміявся. – Я сумніваюсь, що Родерман за цю таблицю дасть більше двадцяти баксів.

      – Треба йому показати, а там вже подивимось.

      – Я планую показати її одному одеситу. Він людина знаюча.

      – Коли?

      – Післязавтра.

      – Тоді я у вас тут поживу до післязавтра, харе?

      – А батьки?

      – Я мамі подзвоню. Бекі їй скаже, що ми по відику серіал дивимось. Сорок вісім серій.

      – Боїшся тих розкопувачів?

      – Само собою, шо боюсь. Без волини я голіма, – видала каламбур Мармура. – Але й ви б свою «кришу» підірвали. На всяк випадок. А то ті деградоси нас звідси викурять або постріляють. Може, в них і гранати є.

      – Я викличу детектива.

      – Краще кількох.

      – Але ми не скажемо йому про циліндр.

      – А як?.. – не зрозуміла Мармура.

      – Ми скажемо, що погрози в записці пов'язані з тим, що сталося на моїй роботі. Тоді послуги детектива оплачуватиме фірма.

      – А так можна?

      – Всьо можна, єслі астарожно.

      В окремому кабінеті респектабельного київського ресторану СКАЧАТЬ