Дороті та Чарівник у Країні Оз. Лаймен Фрэнк Баум

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ як по сходах. Незабаром він був уже на бруківці та зник за дверима однієї зі скляних будівель.

      – Як дивно! – вигукнула Дороті, насилу переводячи подих.

      – Може, й дивно, зате страшенно кумедно, – пропищав тоненький голосок кошеняти, й Дороті, озирнувшись, виявила, що її улюблениця теж гуляє по повітрю поблизу даху.

      – Назад, Еврико! – закричала вона з жахом. – Ти ж вб’єшся!

      – У мене ж дев’ять життів, – промуркотіло кошеня, роблячи коло по повітрю і повертаючись на дах. – Але я жодне з них не ставлю під загрозу, бо не зможу впасти, навіть якщо захочу.

      – Тебе тримає повітря? – здивувалася дівчинка.

      – Ти хіба сама не бачиш? – кошеня знову перетнуло межі даху.

      – Чудеса! – зраділа Дороті.

      – Нехай Еврика спуститься на вулицю й покличе кого-небудь на допомогу, – запропонував Зеб, який був не менше за неї вражений цим дивним явищем.

      – А раптом ми теж можемо ходити по повітрю? – припустила дівчинка.

      Зеб здригнувся і відсахнувся.

      – Я б не наважився, – сказав він.

      – Може, Джим спробує? – запропонувала Дороті, озирнувшись на коня.

      – Може, так, а може, й ні, – відповідав Джим. – Я достатньо наперекидався в повітрі, мені й на даху добре.

      – Ми ж не впали на дах, – міркувала дівчинка. – Ми парили в повітрі. Та я майже впевнена, що могли б опуститися плавно до самої бруківки без будь-якої небезпеки. Он Еврика, дивіться, прекрасно ходить по повітрю.

      – Еврика важить пів фунта, – презирливо пирхнув Джим. – А я – не менше пів тонни.

      – Ти важиш не так багато, як хотілося б, Джим, – похитала головою дівчинка, окинувши коня поглядом. – Ти жахливо худий.

      – Що робити, я старий, – зітхнув кінь, похнюпившись. – Я мало хорошого бачив у житті, до того ж у минулому мені довелося потягати коляску вулицями Чикаго, а це не та робота, де можна розтовстіти.

      – Зате тепер він їсть за трьох, ніби надолужує втрачене, – вставив хлопчик.

      – Я їм? Щось не пригадую, щоб я сьогодні снідав, – пробурчав Джим, якого слова Зеба зачепили за живе.

      – Ніхто з нас не снідав, – сказав хлопчик. – Та й чи варто базікати про їжу, коли нам загрожує небезпека.

      – Немає небезпеки страшнішої за голод, – знову пирхнув кінь, пропустивши повз вуха докір свого юного господаря. – Хотів би я знати, чи росте в цьому дивному місці овес, а якщо росте, то скляний він чи ні?

      – Звичайно, ні! – вигукнула Дороті. – Я бачу околиці міста, сади й поля – нам би тільки дістатися до землі!

      – Тож чому вам не зійти вниз? – здивувалася Еврика. – Я голодна, як кінь, і дуже хочу молока.

      – Нумо, Зебе, спробуй, – запропонувала дівчинка, повернувшись до товариша.

      Зеб вагався. Надзвичайна пригода зовсім вибила його з колії. Однак він не хотів, СКАЧАТЬ