Дорога до Країни Оз. Лаймен Фрэнк Баум

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ знати хоч що-небудь, – почала сердитися Дороті.

      – Повинен? – здивувався малюк.

      – Звичайно.

      – А що я повинен знати?

      – Перш за все, що з тобою буде далі.

      – А ти знаєш, що буде зі мною?

      – Звичайно, ні.

      – А що буде з тобою, ти знаєш? – з серйозним виглядом поцікавився малюк.

      – Мабуть, не знаю, – зізналася Дороті, згадавши про власні труднощі.

      Косматий чоловічок розсміявся:

      – Ніхто на світі не знає всього, Дороті.

      – Але хлопчик, здається, не знає взагалі нічого. Чи не так, Ґудзик-Розумник?

      Хлопчик похитав головою з чарівними локонами й незворушно відповів:

      – Не знаю.

      Ніколи ще Дороті не зустрічала людини, яка повідомила б їй так мало про себе. У всякому разі, було зрозуміло, що малюк загубився, і рідні мали б стривожитися. Хлопчик здавався молодшим за Дороті років на два-три, і його чарівний костюмчик свідчив про ніжну любов і зворушливу турботу близьких. Яким же чином він потрапив на цю безлюдну стежку?

      Поруч з Ґудзиком-Розумником на землі лежав солом’яний капелюх з позолоченим якорем на стрічці. Довгі штанці матроського костюма розширювалися донизу, а на вільний широкий комір блузи були нашиті золоті якорі. Хлопчик зосереджено рив яму.

      – А ти бачив коли-небудь море? – запитала Дороті.

      – Що?

      – Ну, чи був ти коли-небудь там, де є вода?

      – Так. У нас в саду за будинком колодязь.

      – Ти не зрозумів. Я запитую, чи плавав ти коли-небудь на великому кораблі по океану?

      – Не знаю.

      – Чому ж на тобі матроський костюмчик?

      – Не знаю.

      Дороті втратила терпіння:

      – Ти жахливо дурний, Ґудзик-Розумник!

      – Я дурний? – запитав хлопчик.

      – Так.

      – Чому? – підняв він на Дороті великі ясні очі.

      Дівчинка хотіла відповісти: «Не знаю», але вчасно схаменулася.

      – На це запитання ти маєш відповісти сам.

      Косматий супутник Дороті знову відкусив яблуко і втрутився:

      – Немає сенсу ставити йому запитання. Гадаю, хтось повинен подбати про бідного малюка. Мабуть, краще б йому вирушити в дорогу разом із нами.

      Тим часом Тото з неприхованою цікавістю заглядав у ямку, викопану малюком, та з кожною хвилиною проявляв дедалі більше занепокоєння і хвилювання. Він, ймовірно, вирішив, що хлопчик полює на якусь тварину. Песик голосно загавкав, стрибнув у яму й почав енергійно працювати лапами, розкидаючи ґрунт на всі боки. Грудки землі полетіли в малюка. Дороті підняла хлопчика й обтрусила його одяг.

      – Припини, Тото! – закричала вона. – Тут немає ні мишей, ні бабаків. Не будь таким дурним.

      Тото зупинився, підозріло принюхався і вистрибнув з ями, виляючи хвостом, ніби зробив щось важливе й корисне.

      – Гаразд, пішли, – запропонував Косматий чоловічок. – А то ніч застане нас у дорозі.

      – Куди ти збираєшся йти? – запитала СКАЧАТЬ