Дорога до Країни Оз. Лаймен Фрэнк Баум

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ мила панно, – сказав незнайомець і попрямував по іншій дорозі.

      – Куди ж ти? – закричала дівчинка. – Ти пішов зовсім не туди.

      Він зупинився.

      – Ти сказала, що ось ця дорога веде до Олійних полів, – сказав він, нервово сіпаючи пальцями бороду.

      – Все правильно.

      – А я не хочу потрапити до Олійних полів.

      – Не хочеш?

      – В жодному разі. Я просив тебе показати мені дорогу до Олійних полів, щоб не потрапити туди випадково.

      – А! Так куди ж ти прямуєш?

      – Мені все одно, панно…

      Відповідь дивного незнайомця не тільки здивувала дівчинку, але й розсердила: виявляється, всі її старання намарне.

      – Тут багато чудових доріг, – завважив халамидник, уважно озираючись і нагадуючи повільними поворотами свого тулуба вітряк. – Гадаю, звідси можна потрапити куди завгодно, в будь-яку точку світу.

      Дороті теж озирнулася і з подивом роздивлятися околиці. Звідси справді стелилося багато доріг. Їх виявилося набагато більше, ніж раніше. Дівчинка спробувала порахувати стежки, знаючи, що їх має бути п’ять. Але коли вийшло сімнадцять, то здивувалася так сильно, що перестала рахувати: стежок було стільки, скільки спиць у колесі, й вони розбігалися в різні боки від розвилки, де зупинилися дівчинка та її дивний супутник. Аби Дороті продовжувала лік, то, ймовірно, додавала б деякі стежки по кілька разів.

      – Боже мій! – вигукнула дівчинка. – Тут завжди було тільки п’ять доріг – головна та всі інші. А тепер… де ж головна дорога, Косматий чоловічку?

      – Не можу сказати, мила панно, – відповів незнайомець, сідаючи на землю, ймовірно, стомлений довгим стоянням. – Хіба її тут не було хвилину тому?

      – Здається, була, – промовила зовсім збита з пантелику Дороті. – І я бачила нірку ховраха і пеньок, але тепер їх тут немає. Всі ці стежки дуже дивні, і їх так багато! Як гадаєш, куди вони ведуть?

      – Дороги, – зауважив халамидник, – не ведуть нікуди. Вони лежать нерухомо на своєму місці, й тому люди можуть йти по них.

      Він засунув руку в кишеню і так швидко витягнув яблуко, що Тото не встиг цього разу вкусити його.

      Песик висунув з кишені мордочку і загавкав так голосно, що Дороті з переляку відскочила назад.

      – Тото! – вигукнула вона. – Звідки ти взявся?

      – Це я прихопив його, – пояснив Косматий незнайомець.

      – Навіщо?

      – Щоб він стеріг яблука в моїй кишені, а то раптом їх вкрадуть.

      Тут космач однією рукою взяв яблуко і почав його жувати, а другою витягнув з кишені Тото й опустив на землю. Зрозуміло, Тото стрімголов кинувся до Дороті, заливаючись радісним гавкотом від повернутої свободи. Опинитися на волі було особливо приємно після неволі в темній кишені обшарпанця.

      Дівчинка ласкаво погладила Тото по голові, а він сів перед нею, звісивши набік червоного язика й уважно дивлячись їй в обличчя коричневими оченятами, ніби запитуючи: «Що ж ми СКАЧАТЬ