Название: Пісня Сюзани: Темна Вежа VI
Автор: Стивен Кинг
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Героическая фантастика
Серия: Темна вежа
isbn: 9786171273078
isbn:
– Ти мусиш перевдягтися у чисту сорочку, – нагадала Сюзанна своїй незваній гості.
Мія, нічия дочка, не відгукнулася. Їй, вочевидь, було начхати на сорочки – хоч брудні вони, хоч чисті. Вона не відводила очей від телефону. На якийсь час, поки не повернуться перейми, її увага буде зосереджена лише на телефоні.
– А от тепер ми й побалакаємо, – промовила Сюзанна. – Ти обіцяла, і цю свою обіцянку ти мусиш виконати. Тільки не в тому бенкетному залі. – Її пересмикнуло. – Десь надворі, прошу. Мені треба на свіже повітря. Бенкетна зала смердить смертю.
Мія не суперечила. Сюзанна мала відчуття, ніби ця жінка риється на полицях пам’яті – роздивляється, відкидає, роздивляється, відкидає – і нарешті знаходить потрібне.
– Як ми туди потрапимо? – спитала індиферентно Мія. Чорношкіра жінка, котра тепер складалася з двох жінок (знову), сіла на одне з ліжок, зчепивши руки на колінах.
– Немов на санчатах сидить, – промовила до себе Сюзаннина половинка. – Я штовхатиму, а ти кермуй. І пам’ятай, Сюзанно-Міє, якщо бажаєш від мене допомоги, відповідай щиро.
– Відповідатиму, – промовила інша. – Тільки не сподівайся, що мої відповіді тобі сподобаються.
– Що ти хочеш…
– Не має значення! Господи, ніколи ще мені не траплявся хтось, хто б ставив стільки запитань! Часу нема! Тільки-но задзвонить телефон, балачці кінець! Отже, якщо взагалі хочеш, щоб ми почали палавер…
Сюзанна не дала їй закінчити. Вона заплющила очі й відкинулася назад. Ліжко не завадило її падінню; вона його пролетіла наскрізь. Вона дійсно падала, падала у прірву. І чула приглушені відстанню дзвоники тодешу.
«Ось я й знову лечу, – майнула їй думка. А тоді інша: – Едді, я кохаю тебе».
ЗАСПІВ:
Комала-ком-хою!
Як же гарно буть живою,
В демонічнім світлі Місяця
Дивитися здаля на Дискордію.
ВІДСПІВ:
Комала-ком-п’ять!
Тіні хай повзуть, не сплять!
Поки бачиш світ, допоки ходиш світом.
Радій, нема на тобі проклять.
Шостий куплет
Замкова галерея
Падіння закінчилося раптово – вона знов опинилася у власному тілі, і щойно вона це відчула, як перед нею спливла сліпучо яскрава картинка: осяяна сонячними променями шістнадцятирічна Одетта Голмс сидить у комбінації на краю ліжка, накочує собі на ногу СКАЧАТЬ