Вовки Кальї: Темна вежа V. Стивен Кинг

Чтение книги онлайн.

      Каллаген кивнув, не розуміючи, та знаючи, що в цьому нема потреби: вони були ка-тетом. Нехай це слово було йому невідоме, проте термінологія не мала значення. Все було зрозуміло з того, як вони обмінювалися поглядами й обходилися одне з одним.

      – Тож я назвався, – сказав Каллаген. – Чи можу я тепер взнати ваші імена?

      Відрекомендувалися по черзі: Едді й Сюзанна Дін з Нью-Йорка, Джейк Чемберз із Нью-Йорка, Юк із Серединного світу, Роланд Дескейн з Ґілеаду. Кожному Каллаген кивнув, приклавши стиснутого кулака до чола.

      – А я Каллаген з Лота, – сказав він, коли всі відрекомендувалися. – Чи був ним колись. Тепер я просто Старий. Так мене звуть у Кальї.

      – Твої друзі до нас не приєднаються? – спитав Роланд. – Харчів у нас мало, проте чаю завжди досхочу.

      – Поки що ні.

      – А, – сказав Роланд і кивнув з таким виглядом, наче все зрозумів.

      – В усякому разі, харчів у нас вистачає, – сказав Каллаген. – У Кальї був урожайний рік – принаймні поки що все було добре, – і ми радо поділимося з вами тим, що маємо. – Він затнувся, зрозумівши, що надто квапиться, й додав: – Можливо. Якщо все добре складеться.

      – Якщо, – сказав Роланд. – Мій старий учитель казав, що це єдине слово, яке складається з тисячі літер.

      – Незле! – розсміявся Каллаген. – Та все одно ми забезпечені провіантом ліпше од вас. Ще в нас є свіжі пундиці – Залія натрапила на ціле родовище. Але, здається, ви про них знаєте. Вона сказала, що місце, де вони росли, виглядало так, наче хтось уже ласував ягідками.

      – Їх знайшов Джейк, – пояснив Роланд.

      – Взагалі-то не я, а Юк, – Джейк погладив пухнастика по голівці. – Здається, він тренований пес – шукач пундиць.

      – Ви давно помітили, що ми йдемо за вами? – спитав Каллаген.

      – Два дні.

      Хоч це було й неможливо, проте вигляд Каллагена після цих слів став спантеличеним і роздратованим водночас.

      – Словом, відколи ми натрапили на ваш слід. А ми ж усе зробили для того, аби лишитися непоміченими.

      – Якби ви не вважали, що вам потрібен хтось вправніший за вас, ви б не прийшли, – сказав Роланд.

      – Правду кажеш, і я дякую, – зітхнув Каллаген.

      – Ти прийшов до нас шукати захисту і допомоги? – спитав Роланд. У його голосі бриніло легке зацікавлення, проте Едді Діна пробрав крижаний холод. Слова наче зависли й дзвеніли в повітрі. Та не лише в нього виникло таке відчуття. Сюзанна взяла його за праву руку. Хвилею пізніше Джейкова долонька несміливо прокралася в його ліву.

      – Я не уповноважений це казати. – У голосі Каллагена прозвучали нотки сумніву й невпевненості. Ба навіть страху.

      – Тобі відомо, що ви прийшли до нащадків роду Ельда? – спитав Роланд так само невимушеним тоном, що й перед тим, водночас обводячи жестом руки Едді, Сюзанну, Джейка. І навіть Юка. – Оскільки вони мого роду, сумнівів бути не може. А я їхнього. Ми одне ціле. Ти знаєш, хто ми такі?

      – Справді? – спитав Каллаген. – Ви всі з роду Ельда?

      – Роланде, у що СКАЧАТЬ