Повне зібрання творів. Антуан де Сент-Экзюпери

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ бліде чоло, заплющені очі, пасма волосся, які ворушилися під вітром, і казав собі: «Я бачу лише оболонку. Очі головного не бачать…»

      Вуста Маленького Принца ледь розтулилися, немов усміхнувшись, і я знову казав собі: «Маленький Принц заснув, і мене страшенно зворушує в ньому вірність квітці, образ троянди променіє в ньому, наче вогник лампи, навіть тоді, коли він спить…» Але я здогадувався: Маленький Принц ще більш беззахисний, ніж світильник. А світильники слід захищати: порив вітру може загасити їх…

      Отак ідучи, я дійшов на світанку до криниці.

      Розділ XXV

      – Люди, – сказав Маленький Принц, – тиснуться в кур’єрські потяги, але не знають, чого шукають. Тоді вони метушаться й тупцяють на місці…

      І додав:

      – Марний клопіт!..

      Криниця, до якої ми дійшли, була не така, як сахарські. Сахарські криниці – звичайні діри, вириті в піску. А ця скидалася на сільську криницю. Але села там не було, тож мені здалося, ніби я марю.

      – Дивно, – сказав я Маленькому Принцові, – тут є все: блок, відро, мотузка…

      Він сміявся, помацав мотузку, крутнув блок. Той вискнув, наче іржавий флюгер, коли довго спав і нарешті прокинувся вітер.

      – Чуєш, – мовив Маленький Принц, – ми розбудили криницю, і вона співає…

      Я не хотів, щоб він тягнув відро:

      – Дай мені, – сказав я, – ця робота затяжка для тебе.

      Я неквапом підтягнув відро аж до цямрини. Поставив якомога рівніше. У вухах і далі лунала пісня блока, а в ще тремкій воді я бачив, як полискує сонце.

      – Ця вода і мою втамує спрагу, – озвався Маленький Принц. – Дай мені пити.

      І я збагнув, чого він шукав!

      Я підніс йому відро аж до вуст. Він пив, заплющивши очі. Мить була втішна, наче свято. Ні, та вода не була поживою. Вона народилася з походу під зорями, зі співу блока, з зусиль моїх рук. Вона була добра для серця, немов подарунок. Як я був малим хлопцем, вогні різдвяної ялинки, музика опівнічної меси, лагідність усмішок становили отак разом усю осяйність мого різдвяного подарунка.

      – Люди на твоїй планеті, – сказав Маленький Принц, – вирощують п’ять тисяч троянд в одному саду… і не знаходять там того, чого шукають…

      – Не знаходять, – підтвердив я.

      – Однак могли б знайти його в єдиній троянді та лійці води…

      – Авжеж, – кивнув я.

      А Маленький Принц додав:

      – Але очі сліпі. Шукати треба серцем.

      Я пив. Відпочивав. Пісок на світанку міниться медовими барвами. Я радів і тим барвам. Але чому такий смуток оповив мені душу?..

      – Ти повинен виконати свою обіцянку, – тихо нагадав Маленький Принц, знову сівши поряд зі мною.

      – Яку обіцянку?

      – Знаєш… намордник для баранця… я відповідаю за ту квітку!

      Я дістав із кишені свої ескізи. Маленький Принц побачив їх і засміявся:

      – Твої баобаби скидаються на капусту!

      – Ох!

СКАЧАТЬ