Шляхами і стежками життя. Наталена Королева
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Шляхами і стежками життя - Наталена Королева страница 29

СКАЧАТЬ Карденья119. Тоді саме Кларіта приправлялась до свого першого причастя…

      Як давно – і як недавно! – це було!..

      Від згадки на дитинство на душі проясніло, стало раптом тепло і тихо на серці.

      Здається, що аж ніч злагодніла і повіяло весняним подихом… Минули дні лукавих мадрідських вітрів, що то «свічки не згасять, але людину вб’ють».

      То ж завтра – Зелений четвер120! – пропливло думкою. І втопились у тихих акордах арфи згуки, бризнули свіжою росою з бічної вулички. I un perillo121! I por amor de Pios122! – озвався старечий голос, вловивши згук Еугеніових кроків. Струнка дівоча постать, схилена у ніг сліпого арфіста, підвелась й простягла до молодого старшини немов з бронзи відлиту руку.

      – Благослови мене, падре, раніш як від’їдеш далеко-далеко!

      Твердо вимовлена хота123 співала віолончеловою струною в голосі дівчини. Сумніву не могло бути: говорила циганка124.

      Еугеніо оглянув дівчину. Все той же «символ Мадріда»: молода і миловида.

      У тьмяному освітленню лампади перед Христовими муками обличчя циганки закреслювалось блискучим трикутником низького чола, між двома «крилами» розділеного проділом й зчесаного на вуха волосся.

      Блиснули іскри довгих скляних сережок. Була це зряча поводаторка сліпого арфіста.

      – Тут немає священника, niňа125, – озвався Еугеніо.

      Але гітаніта126 притакнула головою.

      – Бачу на тобі священичу одежу! – вказала пальцем на молодого старшину. – Швидко одягнеш її! Поїдеш далеко… Благослови ж Марікіту! Знаєш-бо: перше благословення священиче приносить щастя!.. Дай ж мені цю милостиню.

      – Най тебе Бог благословить! – поважно промовив Еугеніо. І простяг циганці монету. Але гітанілья лише поцілувала руку, що подавала їй дар. Грошей не взяла.

      Еугеніо раптом відчув смертельну втому. Вертавсь додому, не помічаючи ні вулиці, ні часу. Ніби дрімав.

      – Так, мабуть, сплять у поході, ідучи… – мляво ворохнулась згадка колись читаного…

      Не міг цілком струсити з себе цього стану ще й ранком, прокинувшись від міцного, хоч і короткого сну. Млявість розвіялась, лише коли дзвони урочистим хоралом віддзвонили на «Gloria»127 і замовкли аж до Білої суботи, а вулицями озвались калатала128.

      Здавалось: то мертві встали з гробів й б’ють у позбавлені тіла груди кістяками рук. Свідчать проти живих, що не дотримують ніде і ніколи великої заповіді: «Любити один одного!».

      У Зелений четвер Еугеніо мав нести почесну варту у королівському палаці, у каплиці архангела Михаїла.

      У зловісному мовчанню відбулась церемонія «руйновання вівтарів»129 після закінчення служби Божої.

      Духовенство увійшло без співу й без світла, і рука СКАЧАТЬ

<p>119</p>

Сан Педроде Карденья – стародавній монастир поблизу однойменного селища на південний захід від Бурґоса.

<p>120</p>

Зелений четвер – католицька назва четверга напередодні Великодня (у православній традиції – Чистий четвер).

<p>121</p>

Perillo – песик. Дрібна монета. На еспанських монетах зображення льва. Люд звичайно називає його жартом «песиком». На дрібні монети кажуть: «perro chico» – маленький песик, на великі – «perro gordo» – товстий пес (Н. К.). Un perillo (іспан.) – одна монетка.

<p>122</p>

Por amor de Pios (іспан.) – за любов до Піо.

<p>123</p>

Хота (J) – одинадцята літера еспанської абетки. Вимовляється як українське «х» (Н. К.).

<p>124</p>

Цигани вимовляють її твердо. По вимові хоти враз можна пізнати, говорить еспанець чи циган (Н. К.).

<p>125</p>

Niňa – дівчина, дівчатко, дитина. Цим словом часто називають і дорослу дівчину (Н. К.).

<p>126</p>

Гітана – циганка. Гітаніта, гітанілья – здрібніла форма: циганочка (Н. К.).

<p>127</p>

«Gloria» – хвалебний християнський спів, що входить до складу меси Церков західного обряду. У Великий четвер «Gloria» співають у супроводі органу і дзвонів, після чого музичні інструменти й дзвони не використовують до Великодніх богослужінь (зокрема до згаданої авторкою Білої (тобто Великодньої) суботи).

<p>128</p>

Калатала (калатало) – дерев’яний пристрій для утворення звуків. У церковній традиції використовують у четвер та п’ятницю перед Великоднем, оскільки в ці дні дзвони мовчать.

<p>129</p>

«Руйнування вівтарів» – ідеться про церемонію «оголення вівтаря», яку здійснюють у католицькій церкві після літургії Великого Четверга. З вівтаря знімають скатертину (убрус), що символізує самотність Ісуса перед розп’яттям та нагадує вірянам про факт його роздягання перед стратою.