Шляхами і стежками життя. Наталена Королева
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Шляхами і стежками життя - Наталена Королева страница 25

СКАЧАТЬ сподобалося у них, залишилась у них.

      Отже, я мусила вчитись нараз чотирьом слов’янським – цілком мені не знайомим – мовам: польській – цього бажав батько, чеській – цього бажала мачуха, російській, бо була це мова урядова, офіціальна, і українській, бо була це мова люду, серед якого жила на Волині.

      Одночасне навчання цим мовам і цілком недосконале знання їх не давало мені можливості багато читати. Отже, годі говорити про впливи на мене польської літератури. З польської літератури я прочитала дещо з Міцкевича, Красінського, Словацького, Сєнкевича69. Але повністю не прочитала жодного з цих авторів. Пізніш прочитала я ще «Faraon» Болеслава Пруса70, кілька драм Жулавського71, Л. Ридля72, Тетмаєра73 та «Марію Магдалену» Данілевського74, бо книжка ця була конфіскована царською цензурою, а тому мені її приніс як «раритет» знайомий літературний «цензор».

      Потім дуже швидко – ані не тривало це 4 роки – я цілком розійшлася з родиною батька. Жила в Персії75, знов в Еспанії, в Італії, у Франції.

      З ким би я там могла говорити у слов’янських мовах?

      У свойому пестрому житті довелося мені також якийсь час бути актрисою. Грала я в Парижі, в Петрограді як французька актриса. Але раз довелося мені грати також і в російській мові.

      Було це за мого побуту в Київі. Серед акторів, моїх «професіональних товаришів», я мала багато знайомих.

      Якось я відвідала родину Олександра Крамського76, тоді головного режисера Київського театру «Соловцов»77.

      Олександр Михайлович мене радісно привітав: «Мусиш нас визволити, Кармен!». Еспанським звичаєм я маю кілька хрещених наймень. Зовуть мене: Кармен Альфонса Фернанда Естрелья Наталена. Актори залюбки називали мене найменням Кармен як найбільш їм «знайомим» з опери Бізе!

      – Маємо все випродано до посліднього місця та ще на п’ять спектаклів «Ерос і Психе» Жулавського. А Юренева78 захворіла. Хоч вішайся! У тебе «геніальна» пам’ять. Грай «Психe»! Ані не зазначимо на афішах, що граєш за Юреневу!

      Я прийшла в жах від цієї пропозиції. Де ж таки! Я грала лише у французькій мові. Слов’янськими мовами всіма говорила з міцним «чужим» акцентом.

      – То вже не твій клопіт! – стояв на своєму Крамський. – Я тебе «нaтаскаю»! Вимовлятимеш як членка Московського художнього театру79. А за твою гру я – спокійний. Гратимеш ліпше за Юреневу.

      Довелося грати. Дійсно, Олександр Михайлович мене «натаскав» знаменито. Вимові не було що закинути. Спектаклі пройшли блискучо. І нині, коли доля зробила з мене «вчительку чужих мов», коли мушу вчити російській мові і хочу добре вимовляти, я згадую, як вчив мене вимовляти Крамський і по його навчанням «граю вчительку російської мови». «Успіх» маю, як і тоді, в ролі «Психе»… хоч тепер без аплодисментів…

      Цей епізод спричинився до того, що я прочитала Жулавського. СКАЧАТЬ

<p>69</p>

Красинський Зиґмунд (1812–1859), Міцкевич Адам (1798–1855), Словацький Юліуш (1809–1849) – найвизначніші польські поети доби Романтизму. Сенкевич Генрик (1846–1916) – польський прозаїк, лауреат Нобелівської премії з літератури 1905 р.

<p>70</p>

«Фараон» – історичний роман польського письменника Александра Гловацького (1847–1912), який творив під псевдонімом Болеслав Прус, написаний у 1894–1895 рр.

<p>71</p>

Жулавський Єжи (1874–1915) – польський письменник і драматург, один із основоположників польської науково-фантастичної літератури.

<p>72</p>

Ридель Люціан (1870–1918) – польський поет і драматург.

<p>73</p>

Пшерва-Тетмайєр Казимеж (1865–1940) – польський поет, прозаїк, драматург.

<p>74</p>

«Марія Магдалина» – роман польського письменника Густава Даниловського (1872–1927), написаний у 1912 р.

<p>75</p>

Персія – регіон у Південно-Західній Азії, територія якого приблизно відповідає сучасному Ірану, який мав цю назву до 1935 р.

<p>76</p>

Ідеться про театрального діяча Олександра Михайловича Крамського, який був соратником М. Соловцова та адміністратором його театру в Києві.

<p>77</p>

Театр Соловцова – один із перших театрів Києва з постійною трупою. Заснований у 1898 р. відомим російським актором та драматургом Миколою Соловцовим; був розміщений на території колишньої садиби професора Київського університету Ф. Мерінга на Миколаївській площі (тепер це площа Івана Франка – приміщення Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка).

<p>78</p>

Юренева Віра Леонідівна (1876–1962) – російська актриса. У згаданому «Театрі Соловцова» грала 4 сезони в період від 1906 р. до 1919 р. У п’єсі Єжи Жулавського «Ерос і Психея» (написана 1904 р.) саме В. Юренева зіграла головну роль.

<p>79</p>

Московський художній академічний театр (МХАТ) – драматичний театр у Москві, заснований К. Станіславським та В. Немировичем-Данченком у 1898 р. У часи, про які згадує авторка, – один із провідних модерних театрів Російської імперії.