Бодай Будка. Наталка Бабіна

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ відходить сільська вулиця. Вона хотіла купити хліба, який завжди був тут вельми смачним. Ми купили по буханці – вони виявилися ще теплими, – вийшли з крамнички та направилися до машини.

      Дорога до машини в цьому випадку стала для нас дорогою до розгадки, бо саме в цей час на зупинці спинився рейсовий автобус.

      З нього вийшла тільки одна жінка.

      Вітер одразу підхопив летучий темно-червоний шовк її одягу; повна, смуглява, красива; на голові накручений бузково-фіолетовий тюрбан; вишневі очі безстрашні.

      Вона підхопила торбину на колечках, яку їй подали із салону, та огляділася. Було видно, що місце їй невідоме, що вона вперше тут.

      – Перепрошую, – звернулася вона до нас. – Це ж Страдче? А де тут вулиця Піддубники? В який бік йти треба?

      – Отуди, – показала я. Та по якомусь навіянню спиталася. – А хто вам на Піддубниках треба?

      Вона з секунду вдивлялася в мене.

      – Оксана Загородко, – сказала. І в свою чергу запитала. – Ви, може, її знаєте?

      – Простите, а вы кто? – вступила в розмову Ленка.

      – Я її подруга. З Луцьку, Наталка. Прізвище моє Чорнокнижко.

      Обличчя Бога, краєчком

      Я бачила обличчя Бога в силі та славі Його.

      Проступало воно, коли сніг нарешті розтавав, і на галявині перед хатою розцвітав мох першою білою зірочкою на тоненькому стебельці, а на чорному вологому полі тієї ж хвилини розкривалася друга біла розрізна шестилепесткова зірочка мокриці. І тоді весніло.

      Зауважала, коли дощило, і чистий пісок заховував сліди дощових потоків, у цих слідах проглядалося воно.

      Бачила в трьох спідницях баби Мокрини: гальці, спідньої та спудниці.

      Бачила, присівши «за хатою» у своїх потребах у ті часи, коли.

      У киці, що лежала на ґанку, а сонце сідало, позолотивши краї неба.

      Словом, Бога в обличчя познати я можу, тільки останнім часом щось давно не доводилося зустрічати.

      У лиці Наталки Чорнокнижко щось таке було: обличчя Бога, краєчком.

      Тай прізвище якесь знайоме…

      Користь від науково-практичних конференцій

      І тому за дві хвилини ми вже разом їхали до Будки – на місце гибелі Оксани. Цього настійливо попросила Наталка, коли ми розповіли їй, що вчора наша подруга таємничо та незрозуміло загинула. Приїжджа сказала, що їй мусово побувати на місці, де відбулося вбивство. Нашу розповідь про вбивство Оксани вона сприйняла не те що спокійно, але якось без надмірних емоцій. Пояснила одразу, що заїхала до Оксанки без попередження, просто тому, що це було по дорозі: верталася з конференції, яка відбувалася тут, на Берестейщині… Також сказала, що з Оксанкою познайомилася кілька років тому, також на конференції, яка проводилася тоді на Волині.

      – То ви так часто участуєте в конференціях? Яких саме? Педагогічних? Ви, як і Оксанка, також учителька? Колега її? – поцікавилася я.

СКАЧАТЬ