Смерть на Нілі. Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ промовив Пуаро. Він задумливо кивнув. – Так, зрозуміло.

      – Чому Джекі не прийме цього як чоловік? – обурено допитувався Саймон.

      Тінь усмішки майнула на губах Пуаро.

      – Бачте, мсьє Дойл, вона, передусім, не чоловік.

      – Ні, ні, я маю на увазі прийняти все гідно. Зрештою, іноді треба проковтнути гірку пігулку, коли виникне потреба. Визнаю, вина – на мені. Але що робити! Якщо дівчина стала тобі байдужа, це чисте безумство одружитися з нею. А тепер, коли я бачу, на що Джекі здатна й до чого може дійти, то відчуваю, що мені пощастило вчасно втекти.

      – І до чого може дійти… – задумливо повторив Пуаро. – Ви уявляєте, мсьє Дойл, до чого може дійти?

      Саймон вражено подивився на детектива.

      – Мабуть, що ні… А на що ви натякаєте?

      – Ви знали, що вона носить із собою револьвер?

      Саймон нахмурився та похитав головою.

      – Я не вірю, що тепер вона ним скористається. Раніше могла б. Гадаю, той час пройшов. Тепер вона просто сповнена злоби й намагається на обох нас відігратися.

      Пуаро знизав плечима.

      – Може, і так, – із сумнівом мовив він.

      – Я про Ліннет турбуюся, – сказав Дойл трохи недоречно.

      – Це зрозуміло.

      – Я не боюся, що Джекі влаштує якусь мелодраматичну стрілянину, та ці вистежування та переслідування зачіпають Ліннет за живе. Я розповім вам свій план, і ви, можливо, підкажете, як його вдосконалити. Почну з того, що я публічно оголосив, що ми пробудемо тут десять днів. Але завтра з Шеллала до Ваді-Хальфи відправляється пароплав «Карнак». Я планую забронювати місця під вигаданими іменами. Завтра ми вирушаємо на екскурсію на острів Філе. Служниця Ліннет забере багаж. Ми сядемо на «Карнак» у Шеллалі. Коли Джекі дізнається, що ми не повернулися, ми будемо вже далеко звідси. Вона подумає, що ми вислизнули від неї та повернулися в Каїр. Власне, я можу підкупити носильника, щоб він це підтвердив. Запит у туристичних агентствах їй не допоможе, бо наших імен там не буде. Що про це думаєте?

      – Добре продумано. Та припустімо, вона чекатиме тут, поки ви не повернетеся.

      – Ми можемо й не повернутися сюди. Помандруємо аж до Хартума, а потім, можливо, літаком до Кенії. Вона не слідуватиме за нами в будь-яку точку світу.

      – Ні, настане час, коли фінанси їй цього не дозволять. Як я розумію, грошей у неї дуже мало.

      Саймон захоплено подивився на Пуаро.

      – Розумно. Знаєте, я навіть не подумав про це. Джекі бідна, як церковна миша.

      – То як же вона змогла поїхати за вами аж сюди?

      – Вона, звичайно, має невеликий дохід, – невпевнено пояснив Саймон. – Десь до двохсот фунтів на рік. Думаю… мабуть, так воно і є, вона продала свій капітал, щоб слідувати за нами.

      – Отже, прийде час, коли вона витратить усі свої ресурси й залишиться ні з чим?

      – Так…

      Саймон неспокійно засовався. Ця думка начебто стривожила його. Пуаро уважно спостерігав за чоловіком.

      – Так, – сказав він. – СКАЧАТЬ