Тінь аспида. Дарина Гнатко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ слину. Мар’яна кинулася до нього, закричавши, бо знала, що в сусідній кімнаті прибиралася служниця, але ніхто не бачив вдоволення в її великих блакитних очах, коли схилялася вона над непритомним, застиглим, схожим на бридке біле тісто тілом чоловіка. Думка про те, що Микола помре, невимовною радістю, молодим вином бродилася у неї в голові увесь той час, поки викликали приватну «швидку», коли вона вірною, вбитою тривогою дружиною їхала слідкома й добу скорботно чергувала поряд, не втомлюючись проливати побільше сліз.

      Лікарі не давали надії, що Микола може видужати, із сумними пиками сповіщали Мар’яну об тім, що хоч вони й намагаються робити усе можливе, але його серце є надзвичайно слабким, аби боротися за життя… Мар’яна заливалася тихими слізьми в той час, коли радісний сміх наполегливо пнувся з самих глибин її єства.

      Вона додала швидкості.

      – Він помре, неодмінно помре! – вигукнула на весь салон автівки й знову розсміялася – радісно та легко. – Пожадібна, огидна свиня, жер би менше, то не було б хвороб і вижив би. Але то все на краще.

      Зупинивши автівку біля новобудови з червоної цегли, Мар’яна знову одягнула на лице маску скорботної дружини й пішла всередину. Квартира їхня була надзвичайно тихою й сонливою без дратівливих зойків Миколи, служниця тихенько пила чай на кухні й з появою Мар’яни зірвалася на ноги.

      – Мар’яна Захарівна…

      Мар’яна сльозливо поморщилася.

      – Вони майже не дають йому надії, Надю. – Вона озирнулася. – Ні, нічого не кажи, я й так тримаюся з останніх сил. Бачу, ти вже за звичкою наготувала його улюблених смаколиків…

      Надя знітилася.

      – Я…

      – Пусте. Візьми собі побільше, я все одно цього не їм… і можеш бути вільною до завтра. Я хочу побути сама.

      Надя розуміюче поглянула й за декілька хвилин тихо, непомітно зникла.

      Мар’яна зосталася у квартирі одна.

      Деякий час нерухомо стояла посеред вітальні – легка та гарна в сукні з тонкої шерсті медяного кольору, – а потім радісно засміялася й закружлялася кімнатою, на якусь мить застигла й грайливо впала на просторий білий диван овальної форми. Роздивлялася, мов уперше бачила, квартиру, у якій вони мешкали останні п’ять років, після виходу Миколи на пенсію, й вдоволено посміхалася. Квартира зостанеться їй, у цьому вона сумнівів не мала, прибутковий бізнес теж, а ось гроші… На гладкому, ідеально рівному чолі Мар’яни, котрого вперто відмовлявся торкатися час, переважно завдяки дивам сучасної пластичної хірургії, з’явилася глибока, вертикальна лінія. А ось грошима їй доведеться поділитися з дітьми Миколи від першого шлюбу. То було погано й дуже небажано, та все ж не смертельно… Зрештою, у неї ж полишиться половина, а ще бізнес, який приносить гарні прибутки.

      З Миколою Роєвим її колись познайомили друзі батька на якомусь прийомі, котрі вона так полюбляла. В свої досить юні роки Мар’яна вже твердо знала, чого СКАЧАТЬ