Букет улюблених квітів. Светлана Талан

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Ось каблучка. – Він відкрив коробочку. – Томо, ти згодна стати моєю дружиною?

      Тамара знітилася.

      – Ну ти й знайшов час, – промовила вона й підвелася.

      Жінка дивилася на каблучку, а у пам’яті з далекого минулого перед нею постав образ Марка – теж із відкритою коробочкою, але з набагато скромнішою обручкою. Тоді вона відповіла «так», і закохані заприсяглися бути разом завжди. Тепер же Тамара розгубилася. На неї спрямували запитальні погляди кілька пар рідних очей, а вона не знаходилася з відповіддю. Анатолій її багато в чому влаштовував, як і їхні стосунки, але жити разом, прокидатися з думкою про нього й лягати з нею, Тамара не була готова. Їй не хотілося ображати Анатолія, який стільки років чекав на її кохання, але й сказати «так» чоловікові, якого поважала, сприймала, сумувала, коли довго не бачила, але без якого, була певна, проживе, зараз не могла. Їй здавалося, що кохання до Марка все ще тримає в полоні її душу й саме воно заважає стати за дружину іншому.

      – Томо, не мовчи! – обізвалася Марина, порушивши паузу, яка затяглася.

      – Дякую, Толику, – промовила зворушено Тамара. – Я ціную тебе, наші стосунки, але… Я не знаю, чи готова наразі стати твоєю дружиною, чи ні. Справді, не знаю. Мені потрібно трохи часу, щоб усе обдумати.

      – Скільки часу тобі потрібно? – невесело запитав чоловік.

      – Днів десять, – випалила Тамара, не замислюючись.

      Саме така відповідь прийшла жінці на гадку і, просто щоб уникнути незручної ситуації, вона її озвучила. Анатолій уже натякав на одруження, але Тамарі щоразу вдавалося ухилитися від прямої відповіді, хоча вона розуміла, що колись їй таки доведеться сказати йому «так» або «ні». Попри те що підсвідомо жінка була готова до серйозних і довготривалих стосунків із Толею, зрозуміти до кінця, чи хоче вона все життя прожити з ним, вона так і не змогла. Ота відмовка про десять днів була просто зволіканням, і Анатолій це розумів. Чоловік усміхнувся і запропонував випити за чарівну Тамару. Тост розрядив напруження, що повисло в повітрі, всі перехилили келихи й енергійно запрацювали виделками. Тамара полегшено зітхнула. Вона вдавала веселість, однак усе ще була напружена.

      – Томо! Ледь не забула! – раптом вигукнула Марина. – Моя знайома, сусідка, говорила, що у найближчі вихідні поїде із сином на дачу та відкопає тобі білосніжні гібридні лілії.

      – Невже?! Справді?! Я їх обожнюю! У них такий тонкий аромат! Дякую тобі! Це справді приємно! – промовила Тамара з неприхованою радістю.

      – Зараз період цвітіння лілій, – зауважив Анатолій. – Хіба можна їх пересаджувати?

      – Можна! Навіть з квітками! – відповіла Тамара. – Маринко, а та жіночка не забуде?

      – Не хвилюйся, я їй нагадаю, – запевнила подруга.

      Хлопчаки, поївши, гайнули на вулицю гратися, а Тамара підсіла до Галини й поцікавилась, чи була вона на кладовищі.

      – Ні, не була, – відрізала та, наливаючи собі в келих вина.

      – Чому, Галю?

      – Бо моя присутність на сумному місці не поверне їх із того світу.

      – Це так, але ж…

СКАЧАТЬ