Каторжна. Борис Грінченко
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Каторжна - Борис Грінченко страница 16

СКАЧАТЬ мою жінку невірну як треба по правді!

      Якби не молодий кобзар мене обрятував,

      То й досі б я турецькі кайдани тягав».

      7

      І ото починає рада суд судити,

      І присудили княгиню горлом скарати,

      Смерть їй завдати.

      І князь на той присуд сам пристав,

      З райцями до княгині уступав,

      Щоб узяти,

      На смерть її віддати.

      Підійшов, двері одмикав

      Та й скам’янів там, де стояв:

      Світлиця порожня, немає княгині у ній,

      А стоїть там кобзар молодий…

      І говорить молодий кобзар-княгиня:

      «Ой який же тепер світ настав,

      Що чоловік своєї жінки не пізнав».

      І тоді кобзар з себе одіж просту скидав,

      Кожен княгиню пізнав.

      І тоді князь радістю радіє

      І сльозами ридає,

      У своєї жінки вірної прощення благає…

      І тоді князь великий бенкет зчиняє,

      Увесь народ на нього скликає,

      З радощів бенкетує-гуляє,

      Своє любе подружжя, княгиню, уславляє…

      Оповідання та повісті

      Екзамен

      Сьогодні великий день у Тополівській школі: у цей день має відбутися екзамен, а на йому повинен бути член ради шкільної. Тим-то у школі ще з учора все готується. І молодий, що тільки перший рік учителює, вчитель, і сторож Кирило Криворукий працюються з усієї сили. Ще вчора маненька хатка, що волость віддала у своєму будинкові на школу, хатка, завбільшки сорок квадратових аршин[28], почала чепуритися. Усі ями в земляній долівці[29] позасипувано, а потім сторож попримазував їх глиною і кожному школяреві прикро наказував, щоб вони, хлопці, якомога обережніше приторкалися своїми ногами до примазаних місцин:

      – А то сяде та й товче чобітьми! Де б оберігатися, легенько ступати, а він товче. А ти за ним маж та рівняй! От уже приїде пан, то він вам дасть!

      Тим часом учитель власноручно порався коло пообпадалих шпарун[30] на стінах та на грубі[31] і, закотивши рукава за лікті, щиро примазував рудою й білою глиною, зовсім незважаючи на те, що така праця анітрохи не відповідала його вчительським обов’язкам. Але що ж було робити, коли він ніяк не здолав домогтися, щоб громадський атаман дав йому мазильниць[32]?! Школярські парти, що стільки разів цієї зими заходжувались розсипатися під школярами, та й розсипалися навіть часом, ці парти позбивано тепер гвіздками й клинцями, і вони почали позирати якось навіть спишна; та це не перешкоджало сторожеві Кирилові подавати вчителеві до уваги, що коли вони, школярі, не побережуться, то «ота гемонська[33] задня парта коли б не обернулась, бо там ніяк не приладнаєш однієї ніжки». Та й учительському стільцеві, що якось випадком, мабуть, потрапив до школи, треба було лікаря, і вчитель довго працювався, силкуючись, щоб замість трьох було в його чотири ноги, як то повинно бути в кожного порядного стільця. Ще два стільці взято в батюшки і в волості[34] – про самого батюшку й про «члена».

      Сьогодні й школярі поприходили, одягшись, мов по-празниковому: мало не на всіх були новіші свиткиСКАЧАТЬ

<p>28</p>

Аршин – давня східнослов’янська міра довжини, яка вживалася до запровадження метричної системи; дорівнює 0,711 м.

<p>29</p>

Долівка – утрамбована, вирівняна та помазана глиною земля в приміщенні; взагалі підлога.

<p>30</p>

Шпаруни – шматки глини, якими заповнені щілини й заглиблення в стінах і на стелі будівлі; штукатурка.

<p>31</p>

Груба – піч, що служить для опалювання приміщення.

<p>32</p>

Мазильниця (мазальниця) – робітниця, що займається мазанням.

<p>33</p>

Гемонська – демонська.

<p>34</p>

Волость – у дореволюційній Росії і в СРСР до 1929–1930 рр. – адміністративно-територіальна одиниця, що входила до складу повіту.